Вчора  була  революція.  Нарешті!  Міністри  заарештовані,  міністра  транспорту  шляк  трафив  від  радощів,  міністра  внутрішніх  справ    віддубасили  у  підвалі,  (був  рписутній  міністр  оборони),  прем`єр-міністр  втік  за  кордон.  Нарешті,  н...

Білий кінь ледь ступає в утомі своїй,
Там де бриж неосяжна лягла.
Хай же схима болотна дає супокій,
І ночівлю – зелена імла!

Смуга стрічки Твоєї мій зір червонить,
Змійовик по ногах мене б’є.
Голоси величають з гірської луни
Золоте повечір’я Твоє...

Ні, не оглухли ми, не постаріли,
слова свої говоримо, як досі,
так само наші піджаки сіріють,
й жінки ті самі нас не люблять зовсім.

Ми як раніше граємося часом
в амфітеатрах самоти і мряки,
і ліхтарі ті самі нам не згасли,
горять у ніч, немов ок...

Перша дрібка

Горить моя свічка в пітьми  темнім крузі
З кінців двох – не стачить на ніч.
Та –о! – мої недруги, й – о! – мої друзі,
Як ясно стає навсібіч!

Друга дрібка

Дім похмурий звівсь на скелі монолітному куску, –
Йдіть і гляньте на палац ...

*   *   *
О, не вважай, що клятві так вже вірна;
Як не любовна – це для мене гніт:
Розстанусь і з тобою, якщо спірна,
Бо за красою лину слід у слід.
Не будь водою для моєї спраги
І їжею для голоду мого –
Тебе б забула й інших вже уваги
Шукала б, я...

*   *   *
Хто цілував мене, і де, й чому,
Забула я; й хто вже не пригорне
Вночі так ніжно; й лиш дощу сумне
Зітхання чути, що видінь юрму
Являє тих, кого не обніму.
Щем не замре й біль в серці не мине
За тими хлопцями, що знов мене
Вже не позвуть,...

*   *   *
Любов не все, не харч і не напій,
Ні сон, ні дах, де від негоди схов,
Ні дошка, що плавцям рятунок в ній,
Як хвиля їх здійма і топить знов.
Любов не сповнить диханням легень,
Кров не очистить, кістку не зростить;
Все ж багатьом – мов найч...

*   *   *
Тебе забуду, любий, незабаром;
Ще тішся в цім короткім вже ряду
Днів, тижнів, місяців любові даром,
Перш ніж забуду або ж геть піду
Й розстанемось назавжди. Поступово
Тебе забуду; нині ж – певна в цім –
На кожне ніжне і лестиве слово
Тоб...

Дерево, дерево,
сухе і зелене.

В гаю маслини збирала
дівчина в скромній одежі.
Стану тонкого торкнувся
вітер далекої вежі.
Гнали коней андалузьких
четверо вершників славних
у сорочках лазурових
і сорочках зеленавих.
„В Кордову, нумо, юначко!”
...

“Куди це зібрався ти? – ратнику радник. –
Заграв блиск і грізно гуркочуть громи;
Там розум затьмарює смородом сміття,
Зринають примари з могильної тьми.”

“Ах, варт уявити лиш: – вершнику вісник, –
За тим поворотом нема вороття;
Запруджене хмар таб...