“Куди це зібрався ти? – ратнику радник. –
Заграв блиск і грізно гуркочуть громи;
Там розум затьмарює смородом сміття,
Зринають примари з могильної тьми.”
“Ах, варт уявити лиш: – вершнику вісник, –
За тим поворотом нема вороття;
Запруджене хмар табунами там небо
Й за плетивом віття лиш вовче виття.”
“Останься, бо лячно там; – лицарю лимар, –
Хтось в хащі таїться у тіні густій;
З чагарника стежить, чигає на стежці,
Вже плями прокази на шкірі твоїй.”
“Загроз не злякаюсь я,” – раднику ратник.
“Не буде по-твоєму,” – віснику вершник.
“Напасті самого ждуть,” – лимарю лицар,
Рушаючи першим, рушаючи першим.
Wystan Hugh Auden
O Where Are You Going?
"O where are you going?" said reader to rider,
"That valley is fatal when furnaces burn,
Yonder's the midden whose odors will madden,
That gap is the grave where the tall return."
"O do you imagine," said fearer to farer,
"That dusk will delay on your path to the pass,
Your diligent looking discover the lacking
Your footsteps feel from granite to grass?"
"O what was that bird," said horror to hearer,
"Did you see that shape in the twisted trees?
Behind you swiftly the figure comes softly,
The spot on your skin is a shocking disease?"
"Out of this house" ‚ said rider to reader,
"Yours never will" ‚ said farer to fearer,
"They're looking for you" ‚ said hearer to horror,
As he left them there, as he left them there.
