* * *
Любов не все, не харч і не напій,
Ні сон, ні дах, де від негоди схов,
Ні дошка, що плавцям рятунок в ній,
Як хвиля їх здійма і топить знов.
Любов не сповнить диханням легень,
Кров не очистить, кістку не зростить;
Все ж багатьом – мов найчорніший день,
Як їм вона не стрілася й на мить.
Могло б так статись, що у час важкий,
Як біль прониже й туга самоти,
Без сил вже, з думкою про супокій –
Могла б твою любов на торг нести
Чи спомин про цю ніч мінять на хліб.
Могло б так буть… Не з тих я, що змогли б.
Edna St. Vincent Millay
* * *
Love is not all: it is not meat nor drink
Nor slumber nor a roof against the rain;
Nor yet a floating spar to men that sink
And rise and sink and rise and sink again;
Love can not fill the thickened lung with breath,
Nor clean the blood, nor set the fractured bone;
Yet many a man is making friends with death
Even as I speak, for lack of love alone.
It well may be that in a difficult hour,
Pinned down by pain and moaning for release,
Or nagged by want past resolution's power,
I might be driven to sell your love for peace,
Or trade the memory of this night for food.
It well may be. I do not think I would.
