*   *   *

Ти всюди, де тільки досягне мрія.
Ти гарна, як квітка серед ланів.
Я відчуваю, що скоро зумію
Піднятись у небо, як птиця на крилах.
Десь там по під хмарами
Райдугой сяйвами
На землю зійду, в той край, де є ти.

Тебе я здивую подієй р...

ти ж пам’ятаєш як ми грали
в археологів
?
тремтячими руками тримаючи скарби
занурюючи в них тіло
?
шаленіючи від запаху
червоніючи від смаку
?
дивуючись циліндричній формі
прозорого вмісту
?
шкода що так нічого й не знайшли
.
т...

    - Ватсоне, як давно Ви спiвпрацюєте з Морiартi?
    - Отакої, - я аж нiяк не очiкував такого питання.
    - Не вдавайте обурення, Ватсоне. Я все знаю.
    - Так. Знову Ваш метод. Це правда: ми вчилися з ним в Iтонi. Але ж, Холмсе, розумiєте …
    ...

У пралісах наших первинних чуттів
Ходімо шукати чим себе злікувати
1. Зруйнуй останню святиню – і тоді настане повний комунізм

     В Пекіні – переполох. Розгнівані зорі остаточно і безповоротно покинули рідне пекінське небо. Зраджено-рогатий місяць...

Текст видалено автором твору...

Дельтаплани іноді падають
Як нічні метелики
А кава не заспокоює
Я бачила
Як її засипають в автомат
Руками
Звичайними
З шкіри
Кісток
І повздовжніх м’язів
А потім пестять когось
Запахом…
Автомата
І птахи іноді падають
Коли дуже холодно
А вікн...

Місто стало.
Тролейбус вже «в депо»
свою табличку почепив;
втомилась я, втомився день,
молилась?
Я не знаю, я зависла.
Годинник зупинив
Набряклі стрілки,
Віщуючи чиюсь печаль –
І хтось умер,
Бо темна ніч
Перед світанням,
Коли раптово
Зупин...

    Високошановні добродії!     Всі ми пам'ятаємо з дитинства ті легенди, які нам розповідали наші бабусі і дідусі про прекрасну богиню, що створила нашу цивілізацію, нашу матір і вчительку. Але, ставши дорослими, ми забули цю легенду, як і інші казки дит...

Коли за вікном серпневий вечір і дощ, коли музи починають особливо боляче кусатися, немов передчуваючи наближення осені, коли жінка подалася на місяць у відпустку до батьків, коли робити нічого, а холодильник порожній, от тоді якраз і надходить час писати...

Холод проходить крізь мене,
не спиняється біля серця погрітися.
Де ти зігрієшся, холоде? Куди ти прямуєш?
Чи не до тих багать опалого листя?
Чи вони стануть тобі перинами?
А чи ти підеш далі, аж до сніжнобілих перин?
А чи заснеш, закутаний мов дитя,...