Коли за вікном серпневий вечір і дощ, коли музи починають особливо боляче кусатися, немов передчуваючи наближення осені, коли жінка подалася на місяць у відпустку до батьків, коли робити нічого, а холодильник порожній, от тоді якраз і надходить час писати "кращу рецензію на українську книжку."
Це була цитата.
Порожній шлунок, котрий уже другий тиждень постить, виспівує серенади, вимагаючи не зрозуміло чого, чи відсутнього борщу, чи "гонорару, слави і відомості" (знову цитата), а ти сідаєш до комп'ютера, береш до рук "Правила, котрих необхідно дотримуватися", й міркуєш із чого почати.
Одразу ж перший плюс: дізнаєшся, що означає "перманентний", бо дотепер вважав то хімічною завивкою.
Щонайперше необхідна книга, яку прочитав і яка сподобалася. Ознаки, що виключають одна одну, бо ті, що вже прочитав - не сподобалися, а ті, котрі напевне сподобаються, ще не прочитав, бо ж відтягуєш задоволення. Єдиний вихід залягти на ніч і ковтнути котрусь із "особливих", але жодна з них, виявляється, не видана 2007 року.
Наступного дня ти прочісуєш усі книжкові магазини та ятки (цілих три) у рідному глухому се... обласному центрі, але так і не знаходиш тієї єдиної, котру би хотілося прочитати й котра би коштувала витрачених на неї грошей.
Ти вже хочеш бігти позичати у знайомих або писати рецензію на атлас автомобільних доріг проте, на щастя, згадуєш, що дружина ще перед відпусткою притягла з роботи якогось затяганого жіночого романа.
Не твій тип літератури, звичайно ж, але на безбаб'ї і рибу раком.
Риєшся, знаходиш, перевіряєш рік (Слава Богу!!!), видавництво, мову, сідаєш і пишеш.
Отже вихідні дані - перші три сторінки разом із м'якою палітуркою зникли у невідомому напрямку. Натомість залишилося "підписано до друку", "свідоцтво про державну реєстрацію", "наклад", "папір газетний" і т. і.
Ти розумієш, що для читача може бути дуже важливим, які папір і палітурка. Бо якщо читатимеш у вбиральні і заснеш, важка книжка кутком твердої обкладинки може впасти на ногу. Майбутні читачі також мають знати, що матимуть чорні від друкарської фарби пальці, що клей, котрий тримає книжку купи, смердить на півпідїзду, що у книжці постійно зустрічаються нерозрізані сторінки, цілі шматки, перекинуті догори дригом, а також дивні хвильки та клинопис замість слів.
Згадуючи, що багато людей "вибирають книжки за порадою знайомих", хоч за останні кілька років ніхто не радив тобі нічого окрім нових "стратегій", особливості композиції, а особливо індивідуальний стиль автора замість рецензії викликають у тебе лише кілька слів: "Гидота, не рекомендую ні купляти, ні читати" і на жодні роздуми не наводять.
Усі зображені неподобства у контексті творчості даного автора видаються природніми (яблучко від груші) і не заслуговують навіть на шоколадку, а не те що на якусь роль у контексті сучасного літературного процесу.
На тому твоя спроба рецензування закінчується.
Тепер залишається лише у відчаї запостити усе написане у розділ "Проза" і безнадійно чекати доки твоє "надзвичайно цінне джерело інформації " буде вибране із загального довгого ящ... списку.
Лягаючи, ти згадуєш старих сільсь... обласних перд... досвідчених письменників, котрі вимагали існування критичного аналізу, як науки та мистецтва, а не тільки, як набутих навичок.
А засинаєш із думкою про світ, у котрому ти живеш і котрий не вибирав. Світ, що створений та існує вже хто-зна й відколи, і жодною критикою, аналізом чи рецензіями не зміниш ні його, ні своє місце у ньому.
