|
// Поезія
// романс |
Ваші коси, мов лісу осіннього дим
Пахнуть літом, що вже оддзвеніло,
І на серці так сумно, так сумно за ним,
Аж проймає і душу, і тіло.
Ваші очі, мов неба жовтневого синь,
Наче море на сонці безкрає.
Одбриніли давно журавлів голоси,
А у серці ... |
Статистика твору:
слів - 105;
рецензій - 0.
|
Читати
далі... |
© Володимир Сірий,
26-10-2012
|
|
|