Ранкове місто встелене туманом
Заводить рій моїх чуттів
Можливо трішки і приємних
Можливо трішки і сумних
Що ж, серце бється в такт із світом,
Відчуваючи красу навколишніх рік,
Що тихо собі гомонять струмками
У краю пшеків і пшекинь,
Даючи маленьку насолоду,
Приблудам із чужих країв,
Що забувають мову і язик
Совково рідної держави
Чому ж?
Вони ж будують новий світ,
З надією на кращу долю,
Але цей дощ вогкотеплотлінний
Змива ілюзію достатку,
Примушуючи згадати рідний дім.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design