Поділ території між серцем і розумом
Залежить багато в чому
Від досвіду -
Дехто втрачає здоровий глузд
І стає душею:
Навіжені.
Дехто цілком втрачає душу
І стає розумним:
Інтелектуали.
А дехто втрачає і те, й інше:
І на таких завжди є попит....

Мені говорять: від’їжджати час.
Авжеж. Спасибі. Ось лишень зберуся…
Авжеж. Атож. Я розумію вас –
не проводжайте. Я не загублюся.

Ах, ні ж бо – не далека путь моя.
Якийсь отут найближчий полустанок.
Ах, ні, не переймайтесь. Позаяк.
Я зовсім порожн...

Дуже часто в житті речі виявляються зовсім не такими як здавалися на перший погляд. А ще часто ми чомусь віримо плітками та вигадкам замість того аби скористатися власним розумом та зробити кілька простих висновків

- Діти, ви не чули дзвоник? – ...

Ти мені не відписала, не змогла.
Ти мені... А я тобі? А хто я?!
Та невже згоріли всі слова до тла?
Квіти зразу обернулись гноєм?

Так не може бути раптом. Це не ти...
Ні, не ти мене кладеш в могилу,
Мою душу... Тобі боляче... Прости.
Якщо хочеш та...

Нестримно холодіє співчуття,
а під вікном чаїться осінь клята
і кличе пошепки зимове забуття
змія - душа, отруйна і строката,
та я дивлюсь у тьмяне відбиття
і бачу зараз: під обличчям ката
десь, в глибині, приховане дитя,
що пильно дивиться очима т...

ХРУЩОККУ
(давній виростогубовий стиль віршування - двовірші про хрущів, подано заявку про занесення Хрущокку до переліку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО)

Тішився, аж вищав,
Чувши політ хруща.

Вишня – кубло дощів,
Струсиш – мільйон хрущів!

Пнуться...

Бережи себе… Осінь втрачає пильність:
Застудила всіх янголів-охоронців
І, частково, мене. Завіконне сонце
Відмовляється гріти спини…
Бережи себе… Тіні підходять ближче,
Тіні застують, тіні ковтають цілим…
В полі зору всихає моє чар-зілля,
Замість в...

Ще змалечку нас привчають до людського погляду. З початку й до кінця життя під прицілом людського ока. Вправо чи вліво, крок вперед чи назад, так чи інакше, а люди все рівно наглядають звідусіль. З дитинства чуємо: помовч, не збовкни зайвого, не виказуй ...

Гортаю сторінки прожитих днів.
На них усе: і радощі, й печалі.
Отут чомусь не вистачило слів,
А там написано усе, що буде далі.
Великий Боже, літопис життя
Віднині я тобі лиш довіряю,
Не хочу більше сліз і каяття,
Я все спочатку нині починаю.
Молю...

Три пелюстки щирої любові
В них – космічний безмір й простота,
Музика дощів, дими медові
І любов до матері свята.
Розпустили верби довгі коси,
На подвір’ї – вишня молода.
Читаю я про рідні Вам Кетроси,
А в думці пробігає Слобода.
Сум старий на бат...