Три пелюстки щирої любові
В них – космічний безмір й простота,
Музика дощів, дими медові
І любов до матері свята.
Розпустили верби довгі коси,
На подвір’ї – вишня молода.
Читаю я про рідні Вам Кетроси,
А в думці пробігає Слобода.
Сум старий на бат...

Світом іде Різдво:
Радісно навкруги.
Ночі чорне єство
Білі вкрили сніги.
Світом іде коляда,
Скрізь празниковий дух,
З маком смачна кутя,
Бородатий дідух.
Славить Боже дитя
Хлопченя – колядник.
Гроші брати за це
Він, напевно, вже звик.
А бабус...

Здавалося, що ночі ці без дна.
Мамі часто по ночах не спиться,
Сідає за столом біля вікна,
Над білим полотном, мов чарівниця.
Звичайна голка в маминих руках,
А творить нею диво вишиване:
Тут маки пломеніють у житах,
А там червоним розцвіли тюльпан...

Вся я зіткана з контрастів,
Протиріч і антитез.
Я, долаючи напасті,
Ходжу гострим вістрям лез.
Якщо грози – то з громами,
Ріки всі – без берегів,
А кохання – до нестями,
Як мелодія без слів.
Якщо пити – то напитись,
Як шукати – то знайти,
Сере...

По сусідству продається хата:
Недорого – ціна договірна.
Любисток, мальви, рута – м’ята
Біля причілкового вікна.
Колись гостинно двері відчиняла,
Збиралася велика тут рідня.
Тоді, здається, віку було мало,
А зараз забагато навіть дня.
Стоїть самот...

Часто кажуть мені знайомі:
«Ти ще й досі у тім селі?
Що зв’язало тебе – невідомо
З тим забутим шматком землі?
Тобі  треба давно вже в місто,
Де вечірніх проспектів неон»
«Я купаюсь тут в росах чистих,
Де волошки із небом - в тон.
Тут сонце – жар-...

Моєї  долі дивний клавесин:
То чорна клавіша, то біла, біла.
То ніч накине темний палантин,
То лебеді беруть на білі крила.
Зіграй на білих, доленько, прошу,
Зіграй мені мелодію любові,
Мелодію веселки і дощу,
Спів солов’їв усіх в одній діброві.
...

Всім на радість та потіху
Одяг шиє їжачиха.
Зайчик шубку їй замовив –
Буде до зими обнова.
А лисички – дві сестрички –
Кожушки та рукавички.
Для вовчиська сам їжак
Сірий викроїв піджак.
Вже й малі їжаченята
Хочуть мамі помагати.
Голок мають вони...

    БАЙКА  ПРО  ПЕРШОГО  ВБИВЦЮ

    (із циклу "Смішне Письмо, або Святі Байки")

    І виштовхав Господь Адама в шию із сада Едемського, щоб він обробляв
землю, з якої він узятий, і суворо заборонив йому повертатися назад. Проте
Адам ще довго га...

Уже насправді здушена зимою осінь ,
Чалапає за мною слизьким туманом.
Звивається гадюкою і запліта вужів у коси –
Сонних чи мертвих.
Й не одна, а з Паном.

Дрібні монети – срібні… ні, залізні
З небес красивих падають на очі.
Двоїсті язики углиб за...