Здавалося, що ночі ці без дна.
Мамі часто по ночах не спиться,
Сідає за столом біля вікна,
Над білим полотном, мов чарівниця.
Звичайна голка в маминих руках,
А творить нею диво вишиване:
Тут маки пломеніють у житах,
А там червоним розцвіли тюльпани.
А там і чорна нитка пролягла
По білому – як звивисті дороги.
Одна – в село, а друга – із села.
Це ними ходять приспані тривоги.
А далі – барви неба і землі,
Тони, напівтони – багаті гами.
Рахує мама хрестики малі,
Що у життя її вплелись нитками.
