По сусідству продається хата:
Недорого – ціна договірна.
Любисток, мальви, рута – м’ята
Біля причілкового вікна.
Колись гостинно двері відчиняла,
Збиралася велика тут рідня.
Тоді, здається, віку було мало,
А зараз забагато навіть дня.
Стоїть самотня хата, як примара,
А шибки розбиті стукають вітри,
Горіх, здається , зачепивсь за хмару,
Черешня просить: «Ягоди зірви»…
Розрісся поза хатою малинник,
Спориш забув сріблястий дзвін коси.
Переплелося мальвове з полинним,
Сльозою стала крапелька роси.
Розбіглися давно хатні пенати.
Коли ж відчинять двері тут? Коли ж?
Гріє душу на осонні хата,
Яку вже продають за мідний гріш.
