Часто кажуть мені знайомі:
«Ти ще й досі у тім селі?
Що зв’язало тебе – невідомо
З тим забутим шматком землі?
Тобі треба давно вже в місто,
Де вечірніх проспектів неон»
«Я купаюсь тут в росах чистих,
Де волошки із небом - в тон.
Тут сонце – жар-птиці пір’їна
У сільському сюжеті цім.
Там немає ночей солов’їних
І кульбабових теплих зим».
Те ж питання в очах іскриться:
«Коли в місто вже їдеш? Коли ж?
«Тут моєї душі столиця,
Амстердам мій і мій Париж».
Хай немає тут Лувра і вежі,
Ромашкові луги тут замість площ,
Я люблю цей куточок безмежно:
Яблуні в цвіту, осінній дощ,
Макові багаття серед жита,
Бабиного літа тятиву.
Село моє найкраще в цілім світі,
Бо тут я народилась і живу.
