Гортаю сторінки прожитих днів.
На них усе: і радощі, й печалі.
Отут чомусь не вистачило слів,
А там написано усе, що буде далі.
Великий Боже, літопис життя
Віднині я тобі лиш довіряю,
Не хочу більше сліз і каяття,
Я все спочатку нині починаю.
Молюся я за маму день при дні,
За спокій батька в іншому вже світі,
Щоб радісні співалися пісні
І колосом видзвонювало літо.
Великий Боже, я тебе прошу,
Захисти від заздрості і злості,
Від вітрів холодних і дощу,
Що неждано так приходять в гості.
Сили від Атлантів дай усім,
Соломона мудрості краплину,
У серця зневірені посій
Надій хоча б малесеньку зернину.
Врятуй від зрад і тлінності любов,
Від забуття – поезію у прозі,
Від болю – серце, душу – від оков
І першу ніжну зав’язь – від морозів.
Великий боже, дякую тобі
За нескінченність в замкнутому крузі,
За невимовну радість у журбі,
За щирих ворогів і вірних друзів.
За щастя мить і вічність суєти,
За хліб насущний і за добре слово,
До кришталевих мрій моїх мости,
За неба край, розшитий веселково.
Великий Боже!
В літописі життя мого постав печатку.
Я почала усе спочатку.
