Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2547
Творів: 46153
Рецензій: 90222

Наша кнопка

Код:



Художні твори Поезія Переклад

З Іосіфа Бродского. Мені говорять: від'їжджати час...

© Той, що греблі рве, 20-11-2012
Мені говорять: від’їжджати час.
Авжеж. Спасибі. Ось лишень зберуся…
Авжеж. Атож. Я розумію вас –
не проводжайте. Я не загублюся.

Ах, ні ж бо – не далека путь моя.
Якийсь отут найближчий полустанок.
Ах, ні, не переймайтесь. Позаяк.
Я зовсім порожнем. Без чемоданів.

Авжеж. Спасибі. Я уже піду.
Авжеж. Пора вже. Це збагнути просто.
Безрадісну морозяну звізду
дерева над вітчизною підносять.

Все скінчено. Всьому приходить край.
Іще потисну наостанок руку.
Я видужав. Пора мені. Пора.
Авжеж. Атож. Спасибі за розлуку.

Вези мене вітчизною, таксі.
Так, мовби я адресу забуваю.
В поля мене замовклі віднеси.
Бо, знаєш, я з вітчизни вибуваю.

Так, мовби я адресу загубив:
до скла пітного притулюсь обличчям.
Над річкою, яку колись любив,
я розплачусь і човняра покличу.

Все скінчено. Не рвуся, не жену.
Спокійно їдь назад, заради Бога.
Я в небо гляну. Глибоко вдихну
холодний вітер з берега чужого.

Ну, ось і довгожданний переїзд.
Домчи назад без жодної печалі.
Ти на вітчизні зайдеш у під’їзд,
я ж до низького берега причалю.

____________________________________

Текст оригіналу:

* * * *

     Мне говорят, что нужно уезжать.
     Да-да. Благодарю. Я собираюсь.
     Да-да. Я понимаю. Провожать
     не следует. Да, я не потеряюсь.

     Ах, что вы говорите -- дальний путь.
     Какой-нибудь ближайший полустанок.
     Ах, нет, не беспокойтесь. Как-нибудь.
     Я вовсе налегке. Без чемоданов.

     Да-да. Пора идти. Благодарю.
     Да-да. Пора. И каждый понимает.
     Безрадостную зимнюю зарю
     над родиной деревья поднимают.

     Все кончено. Не стану возражать.
     Ладони бы пожать -- и до свиданья.
     Я выздоровел. Нужно уезжать.
     Да-да. Благодарю за расставанье.

     Вези меня по родине, такси.
     Как будто бы я адрес забываю.
     В умолкшие поля меня неси.
     Я, знаешь ли, с отчизны выбываю.

     Как будто бы я адрес позабыл:
     к окошку запотевшему приникну
     и над рекой, которую любил,
     я расплачусь и лодочника крикну.

     (Все кончено. Теперь я не спешу.
     Езжай назад спокойно, ради Бога.
     Я в небо погляжу и подышу
     холодным ветром берега другого.)

     Ну, вот и долгожданный переезд.
     Кати назад, не чувствуя печали.
     Когда войдешь на родине в подъезд,
     я к берегу пологому причалю.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.93127012252808 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Ірен Роздобудько «Прилетіла ластівочка»
Ми знайомимося з 99-літнім чоловіком – містером Ніколасом Леонтовичем (Ніком Лео) – у домі для людей …
Перехрестя жіночих доль крізь століття
Саме так можна коротко описати події  книги Наталії  Тисовської «Київські канікули». Кмітлива американська …
Що може бути ніжнішим за «Ніжність»?
Шеф Наталі мав звичку щоранку читати у словнику визначення якогось слова. Коли вона увійшла до кабінету, …
100 історій про дівчачу силу
Книжка, яка надихає неймовірно велику кількість дівчат і жінок, дає змогу повірити в себе, своє покликання, …