Що є нині
в Україні
світ бачить і знає
Про історію
правдиву
хай дзвін ПРАВДИ грає.

Комуністи
і фашисти
голодом вбивали
Україну
на колінах
все ж не доконали.

Вільна нині
вийде з тіні
досвідом багата
Буде жити
діток вчити
про садиста-бр...

Вона хотіла розпочати життя з чистого аркуша..... Нарешті подумати про себе, а не про тих, які так легко її зраджують.... про здійснення своєї мрії, а не виконання бажань інших.....Поринути у вир своїх думок,своїх.... а не надуманих іншими..... Знайти спр...

Ніжність і лише любов, вони з певним острахом торкаються один одного, хоч разом здавалося б уже понад 100 років, а їхні поцілунки....скільки у них тепла, довіри, зливаються в одне, такі хороші - юні романтики. Він обійняв її так міцно-міцно, боячи...

                  Я читаю свого вірша: «Золоте мереживо на руках беріз…»
                   Він: «Ой, вірш гарний, але короткий. Треба написати продовження – про    
                   українських емігрантів».        

Давай-но, брате, сядемо докупи...

"Ми купалися вдвох. А тепер знебуло і минуло.
Чорні сукні летять, чорні сукні над морем уже.
Терпко пахне лиман, помирають осінні акули,
аж скидається світ у судомах вологих пожеж."

                                                    Оксана Сухо...

всі говорять про кінець світу,
що на нашу нещасну орбіту
прилетить невідома планета-
і всі вмруть, в тім числі і поети.

а я би ще не хотів помирати,
бо кредит ще тре' банку віддати,
бо якщо від кінця світу вмру я-
банк отрима не гроші, а х*я.

...

Давно ні перед ким не відкривала душу, забула як це, відчувати тепло оточуючих.... хочеться розуміння, елементарного спілкування... а ще того, щоб люди згадали, що он де він- внутрішній світ існує. Перестали його бачити...зовсім. Навіть не намагаючись йог...

Кохана, жадана, єдина...
Легка, наче вранішній бриз.
Красою п'янка, безневинна,
З роси ощасливленних сліз.

Палка, невимовна чаклунка,
Відверта, грайлива й свята.
І голос твій - музика! Лунко
У серці моєму вита.

Ти - ангел мій, знаю це добре,
...

Коханий голос... Як благословення.
Мов срібний дощ під час посухи злої,
коли душа аж стогне за водою...
Веде з розлуки та зневіри прерій...

Йому не личить металевий холод
образи чи байдужості, чи зради.
Ласкавий, теплий - як почути рада б!
Ось за...

Доплакує осінь. Уже їй лишилось недовго
кропити слізьми листопадові села й міста...
Для неї одна тільки є у цім світі дорога,
незмінна, холодна, коротка і дуже проста.

В минуле. В пітьму домовини прожитого вчора.
Чи хоче? Не знати. Та вибору їй не ...