*   *   *
Мене більш не кохай, божка любові
Відринь, якщо вона така гірка
Тобі вже, й прощавай на цьому слові;
Будь завжди юним – ось моя рука.
Сильніш в мені ця спрага – й вже навіки,
Хоч і пила; тобі ж, немов пісок
У рот, цілунок мій, як на повік...

Зграя краплин дощової води
вільним падінням - у місто. Безкрило.
Стукотом, схлипами вікна умила.
Площі, алеї, дороги, мости...

Пил потопила в калюжах, струмках.
І не вгаває. Мов розпачу сльози.
Може, наробить болючих корозій...
Викресає пережитог...

«ЗАБОРОНЕНА  МОВА»
                            

   Під  такою  назвою  була  опублікована  в  журналі  «Над  Бугом  і  Нарвою»* (5/2003)  стаття  про  долю  уараїнської  мови  під  російською  окупацією  з якої  пропонуємо  читачам  обширні  уривки  ...

Дощик гуляє по вулиці Львова,
Його парасолька смугасто-казкова
В руці вона складена і напростець
Ідуть Теплий Дощик і братчик-Вітрець.
Вітаються люди: Добридень, брати!
Куди це зібрались й до кого ви йти?
Чому ж парасолька закрита в руці?
Коли всюд...

Ну що тепер мені відповіси?
Гірчить вода, і  хліб глевкий та кислий,
і небо сіре, клаптями нависле,
і дні бредуть – старі бездомні пси.      
Усі слова тепер такі малі,
бо осінь прийде,  слова й не сказавши,
та пожене по викошених пашах             ...

Маленький поріз
а стільки крові
все стає червоним
який гарний колір
в цих потоках можна
втопитись
можна
напитись
це не кров
це всі ми капаємо червоним
на білі полотна Землі
це ми стаємо рідкими
і перетворюємось в плями
жити будемо
поки не ...

                                                            «Пробігли дні мої – наче оленів
                                                             Коса хода. Час щастя був коротший,
                                                             Ніж ...

Терміново шукаємо
1. Якісну та оригінальну поезію про їжу (овочі, фрукти, страви), каву, чай. Стилістика та форма віршів довільна (римовані неокласичні, вільні, білі, верлібри у стилях модерну, постмодерну). Єдине обмеження - тексти без ненормативної лек...

Де закінчується… Шел

Сільверстейн Шел. Де закінчується тротуар/ Перекл. з англійської. – Тернопіль: Богдан, 2011. – 192 с.

Мабуть, Шел Сільверстейн в цій книзі не закінчується з останньою сторінкою, бо погляд переходить на обкладинку, з неї – на су...

*   *   *
Колодязь є; в його бездонне око,
Хоч ріж мене, я більш не зазирну;
Живився джерелом, що десь глибоко
В нім пульсувало, та за ніч одну
Враз висох; а в засуху, як безводна
Була й ріка, на рівні усе ж тім
Блищала тьмяно там вода холодна;
Й ...