Дощик гуляє по вулиці Львова,
Його парасолька смугасто-казкова
В руці вона складена і напростець
Ідуть Теплий Дощик і братчик-Вітрець.
Вітаються люди: Добридень, брати!
Куди це зібрались й до кого ви йти?
Чому ж парасолька закрита в руці?
Коли всюди вогко, – питають знавці.
Йдемо до кав’ярні, ота що за рогом,
Там сонечко жде нас і більше нікого.
Забуло воно парасольку в нас нині –
Геть розімліло при добрій гостини.
Солодкого з ним поп’ємо шоколаду
І вийдемо разом на площу хрещату
Коли ж парасольку розкриє над вами
То зійде веселка на небі стрічками.
