Сексуальна енергія —
найсильніша стихія в світі,
що на фасадах імпотентних культур
стримить феєричним графіті.
І ці короткі спідниці дівчат —
популярніші за прапори політичних партій,
дадуть народу більше задоволення
за парламентські обговорення.
...

Створити сайт —
мов райський сад…
Де корабель космічний — флешка.
Й навіть мобілки есемеска
несе в собі найвищий сенс…
В мій віртуальний світ —
повір.
На моніторі як душа,
а тіло стукає по клавішах.
Всесвітня павутина електрона —
скидає книгу па...

*   *   *
Як з бігом часу раптом ти згадаєш,
Коли обсядуть сум, вагання, страх,
Й знайти від них спасіння зажадаєш
У мріях, насолодах, похвалах;
Коли зігнешся під скорбот вагою,
Як в осуд перейде колишня лесть, –
Згадай же, як гордилась я тобою
За...

                                                                «Опадають квіти
                                                                 Їх роздроблені відображення
                                                                 Потік відносить...

Надвечір у зморшках ліній на міських долонях
бісером дрібним катаються маленькі ігри.
Супермаркет, метро, піцерія, кав’ярня,
суші-бар, нічний клуб, пересушений вітер
ТЦ, БЦ, вулиця, архітектура, ад-хок,
погляд, руки, футболки, коктейль, ліхтарі,
пар...

На схилі віку літо пишнокосе
недогорілим полум'ям живе,
літає листям, звільненим з дерев,
коли вже близько невблаганна осінь.

Хоч час від часу сплакує дощами
і скрикує... О, котра черга гроз!
Та ще не впало (хоч, на жаль, - ось-ось)
у шал вулкан...

...от  тобі  й  на:  уночі  знову  сипало  снігом  -  
по-дитячому,  впертим;  по-дорослому,  злим  і  брутальним.  
ангел  не  спав,  задихався,  неначе  астматик  від  бігу.  
ангел  вже  знав,  що  таке  "незворотно"  й  "фатально".  
от  тобі  й  ...

Коханці пройдуться по павутинці,
Яка літає у повітрі,і не впадуть.
(Шекспір)

Трава зелена, не шуми!
Не грай нам, вітре похоронний,
Ти нас, мов листя, підійми -
Полетимо, прощай, Вероно!

Навіщо зілля і кинджал?
Тікаймо разом від Шекспіра!
Ми м...

Михайло Гафія ТРАЙСТА

СТЕПАН ТКАЧУК: «ПОЕТ, ЩО ЗАБЛУДИВ НАЗАВЖДИ В СВІТСЬКІЙ БУЧІ...»

(До 7-ої річниці від дня смерті Степана Ткачука)

«Я – казка татових казок.
Я – пісня маминих пісень.
Я – татова найкраща ніч.
Я – мамин найкращий день»
   ...

Текст видалено автором твору...