*   *   *
Кохав мене ти? – ні! – та що поробиш;
Тебе ж я – більше, ніж саме життя;
Несправедливість в цім, бо як не годиш,
Мені одній лиш туга й каяття.
А вибір зброї? – все ж я вибираю,
Щоб зброя та ржавіла в забутті:
Вночі у мріях в ігри інші гра...

Якось незвично лукам в галасі вечоріти.
Сцена, дроти, намети – місто везуть сюди!
Тихо туман єднає з димом багаття літо,
Чисто звучить в долині нота тонка води.
Як же тут пахне сіном! Як тут очам просторо!
Ніч просочилась всюди, ніч затопила сни.
Ск...

Непрохана зима. Мовчать дерева голі.

По скринях - голоси, по людях – тихий зойк.

Вмирає пісні плоть, загорнута у горло,

І рвуться нерви струн. І нищиться зв’язок.

А поки кобзарі укупі безборонно,

Поповнюють архів, готують товарняк.

В наж...

Миколу я не бачив, відколи закінчив музичне училище. 20 відсотків життя тому – ще безмежно далеко до ностальгії, але достатньо, щоб без акцентування не впізнати на вулиці.
Ми вчилися на різних напрямках, курсах – але саме отих кілька балачок зараз асоцію...

                                       «Нам буття не судилось. Ми - тільки потік.
                                        Ми всі форми наповнюєм радо собою:
                                        Форму ночі і дня, русла років і рік,
                  ...

                                                                   «Нічого не поробиш,
                                                                     Потрібно – ось і іду…»
                                                                          ...

Звичайно, потім буде звук, та спершу світло.
Його, блакитне і тонке, наднесло вітром.
Звичайно, потім буде дощ, волога втома,
Та спершу хмари вдарить струм і знерухомить.
Звичайно, потім – благодать, вода в криниці,
Та спершу небо на шматки в-і-д б-л...

Не вір, не вір їй, брате…            
Бо щойно звикнеш брати          
З її долонь кохання хліб,            
У неї рушиш – просто вглиб,
Ти вже не вернеш цілим.                  
В її очах осіли                      
Ледь видні й чутні тіні.       ...

Текст видалено автором твору...

*   *   *
Коли помреш ти й поглядом бентежним
Наскрізь вже не пронижеш – сяйва чар
Такий в нім: наче блиском ефемерним
Планети дві у просвіт поміж хмар
Сяйнули раптом з неба в млу світанку,
Та лиш на мить – вже й сліду їх нема,
Хай хтось би і вдивл...