Ми – зарубки на дереві, свіжі, криві зарубки,
Вперфорована віспа в посохлу, шершаву шкіру…
Ми одвіку одне – шрамоване архе-ціле
(у судинах не кров – олія і сік імбиру),
І навіки одні: хоч нарізно, хоч за руки…

Є надія: зрубцює, затягне і випне...

В місто котів і «чортзломитьногу»-вулиць
Вмочує серце стрімка, пунктуальна осінь,
В жовті футляри вшиває усі «назовсім»,
Безвісті вимиває, чому минутись…
Ти – антиосінь: кроїш усе минуще
І на одвічний захід вивозиш з міста,
Ніби імпланти болю ...

Вертеп для Варавви.

Дійові особи:
Цар-лірник
Цар з короною (і без корони)
Цар з посохом
Варавва
Отаман
Ляльковий янгол (маріонетка, дитина або коротун, який удає з  себе ляльку)

В виставі виконуються наступні твори:
Іде звізда чудна (українсь...

і тоді полетіло начиння
(чудова глиняна мисочка
з зеленим розписом, біжова
– ущерть її та терпіння!!)
залишилась тоненька рисочка
цівочка вином діжковим

кішка зорить очиськами
зграї уламків хихочуть
в'ються плющами здогади
нашорошились вітриськ...

Нове
Стає
Перед нами
Вже руку на згоду дає
Старе
Що вростало
Рокам
Нового напрямом
Не йде

Ти вірив
Що все поміняєш
У хаті
В палаті
В саду
Глянь віра твоя
Пропадає
Народ наш
Вдягає
Журбу

Що буде
Як світ ся пробудить
Що буде
Як...

  Процес народження журналістського твору, якщо добре пофантазувати, можна порівняти будь з чим. Наприклад, з варінням запашного борщу. Не дивуйтеся! Це не просто тотожні поняття, а речі особливі, до яких потрібно підходити завзято без вагань. Хочеш їсти,...

Обривав пелюстки, як з троянди
щоб побачити твою душу,
і не побачив.

Але все навкруги
-горизонти земель –океанів,
аж до самої безкінечності,
все, сповнилося життєдайним, безмежним сенсом.

Te deshoje, como una rosa,
para verte tu alma,
y no ...

здається, був травень, якісь нескінченні екзамени,
серце було порожнє, парти - дубові.
і тут раптом ти - підійшов, зв’язав мене
і штовхнув у в’язницю
любові.

на першій секунді серце із мене - як вистрибне,
перетворившись на кулю, важку і бездомну!...

…
Сморід зводив з розуму. Схожий на суміш десятка зіпсованих яєць, горілої резини та поту, він нестерпно різко вдарив в ніс приводячи до тями. Реальність поступово поверталась, відганяючи задушливу темряву непритомності.  
Голова йшла обертом, перед очи...

я ніколи не знала, що таке мрії,
але завжди мала перед очі зорі.
я казала собі, що спогад лелію,
а насправді - бавила темінь надворі.

підійди і поглянь - чуєш, серце б"ється?
досвітки - не дива, все минеться...

я ніколи не знала - і...