Весна...Вона підкралася тихо й непомітно, лише в останній момент її видав легкий, майже невловимий аромат у повітрі та ледь чутний цокіт каблучка по бруківці. А коли вже всі озирнулись і побачили, що осьдечки Вона - стоїть посеред львівської вулички і тає...

11111...

Ескалатор метро. Якось повільно мимо пролітають прямокутники соціальної реклами „ВІЛ/СНІД – КОГО ЦЕ СТОСУЄТЬСЯ?”. Маячня якась, подумалось. Стосується це того, хто хворий. Зрештою яке я маю до цього відношення? Ніяке. Оглядаючись, помічаю, що більшість пр...

         Сьогодні, у День Пам’яті,  думаю про те, яка ж це дивна річ – життя, як  нерозривно   сплітаються  тут смерть і народження, розставання й зустрічі,  ненависть і кохання....

… Є в мене фотокартка, мабуть, це дагеротип, я не дуже на цьому розумі...

.
Степан Процюк. Жертвопринесення. – Івано-Франківськ: Тіповіт, 2007. -207 с.
«Чи є можливість поцілунку душ у світі, де кажуть, що людина походить від мавпи і є лише трохи досконалішою формою еволюції фауністики?» - Степан Процюк.
Не так вже і давн...

Я його кохаю... Парадокс: в атмосфері ці слова звучать від сили дві секунди, в голові - три-чотири дні, в серці - вічно. Кохаю... Всього п'ять букв, шість звуків, кілька награмудзяних кривульок на шматку паперу. Порвав - і все. Голос, який вимовив ці зву...

Передмова (чому я все це пишу – правда і цілковита правда)
Перш, аніж братися до основної частини моєї повісті, вважаю за доцільне вдатися до невеликої передмови, аби хоч трохи пояснити необізнаному читачу (якщо такі, звісно, будуть), чому...

     Взимку завжи надто рано темніє. Страшно виходити на вулицю, бо не знаєш – що тебе чекає. Наше життя може бути довгим та щасливим, але воно може й обірватися в одну мить. І ніколи не  здогадуєшся – що то за мить і чи можна її попередити.
     Ми йшл...

П’єса

Дiйовi особи:
Г л я д а ч – молодий чоловiк
Д i в ч и н а  в  о к у л я р а х – I авторка
П о в а ж н и й  ч о л о в i к – II автор
П о х м у р и й  х л о п е ц ь – III автор
Х л о п е ц ь  в  с в е т р i – IV автор
З а п л а к а н а  д i ...

Багато-багато років тому я хотів жити і творити щось добре.
Брав у руки ліхтар і носив його темними вулицями.
Люди відкривали вікна, лаялися і кидали в мене відходами.
І я постарів.

Багато-багато років тому я хотів жити і усміхатися.
Мандрував...