Дiйовi особи:
Г л я д а ч – молодий чоловiк
Д i в ч и н а в о к у л я р а х – I авторка
П о в а ж н и й ч о л о в i к – II автор
П о х м у р и й х л о п е ц ь – III автор
Х л о п е ц ь в с в е т р i – IV автор
З а п л а к а н а д i в ч и н а – персонаж
Х л о п е ц ь з д i в ч и н о ю – персонажi
I р е ц е н з е н т
II р е ц е н з е н т
Декорацiя: на всю задню стiнку - зображення пера з каламарем.
Справа бiля завiси, на стiльцi впiвоберта до залу сидить Г л я д а ч.
I спуск
(Зверху на середину сцени знижується величезний гак, на якому сидить Д i в ч и н а в о к у л я р а х).
Д i в ч и н а в о к у л я р а х (патетично): Вона плаче… За вiкном – осiнь…
Г л я д а ч: Прошу.
(З лiвого боку виходить З а п л а к а н а д i в ч и н а. Зупиняється перед Г л я д а ч е м i ридає).
Г л я д а ч (до Д i в ч и н и в о к у л я р а х): Вибачте, але що це?
Д i в ч и н а в о к у л я р а х (нервово): Ну що тут незрозумiлого? Вiн її кинув, на вулицi – дощ, а до стипендiї ще тиждень.
Г л я д а ч (спiвчуваюче): А…
(Гак з Д i в ч и н о ю в о к у л я р а х здiймається. З а п л а к а н а д i в ч и н а йде, схлипуючи).
II спуск
(На гаку П о в а ж н и й ч о л о в i к. Пiсля спуску до нього приєднуються I та II р е ц е н з е н т и).
П о в а ж н и й ч о л о в i к: Щире кохання. Прозоре як сльоза.
Г л я д а ч: Прошу.
(З лiвого боку виходять пiд руку Х л о п е ц ь з д i в ч и н о ю. Зупиняються перед Г л я д а ч е м. Обiймаються, цiлуються. Д i в ч и н а розстiбає ширiнку Х л о п ц е в i)
Г л я д а ч: Перепрошую, чи я не зайвий?
I р е ц е н з е н т: Так, саме ти тут i зайвий!
П о в а ж н и й ч о л о в i к: Панове, перед нами святенник.
II р е ц е н з е н т (здивовано): Невже Вам не цiкаво подивитися на щире кохання?
Г л я д а ч: Вуайєризм якийсь.
(Гак з П о в а ж н и м ч о л о в i к о м здiймається. Х л о п е ц ь з д i в ч и н о ю йдуть пiд руку, за ними - II р е ц е н з е н т, скрушно хитаючи головою, останнiм - I р е ц е н з е н т, показуючи fuck Г л я д а ч е в i).
III спуск
(На гаку П о х м у р и й х л о п е ц ь з пакунком, перев’язаним кольоровою стрiчкою)
П о х м у р и й х л о п е ц ь: Життя яке воно є.
Г л я д а ч: Прошу.
(П о х м у р и й х л о п е ц ь дiстає з пакунку вiдро й виливає його змiст на Г л я д а ч а).
Г л я д а ч (обурено): Лайно!
(Гак з П о х м у р и м х л о п ц е м здiймається)
П о х м у р и й х л о п е ц ь (зверху): А чого ти чекав?
IV спуск
(На гаку Х л о п е ц ь в с в е т р i з пакунком).
Х л о п е ц ь в с в е т р i: Зазирни.
Г л я д а ч (тривожно дивиться на пакунок): Прошу.
(Х л о п е ц ь в с в е т р i дiстає з пакунку люстро й подає його Г л я д а ч е в i. Г л я д а ч мовчки дивиться в люстро. Х л о п е ц ь в с в е т р i смикає за трос, до якого крiпиться гак. Г л я д а ч, продовжуючи дивитися в люстро, сiдає поруч з П о х м у р и м х л о п ц е м на гак. Гак з ними здiймається. Коли їх вже не видно, з-за лаштункiв лунає радiсний крик: «Спiймав!»).
