Багато-багато років тому я хотів жити і творити щось добре.
Брав у руки ліхтар і носив його темними вулицями.
Люди відкривали вікна, лаялися і кидали в мене відходами.
І я постарів.
Багато-багато років тому я хотів жити і усміхатися.
Мандрував селами і містами, даруючи свою усмішку перехожим.
Переді мною закривали металеві двері і зводили китайські стіни.
І я постарів.
Багато-багато років тому я хотів жити і любити.
Працював гірником на закинутій золотій копальні.
Довбав каміння зовні схоже на серце, в очікуванні що з-під нього зблисне щастя.
І я постарів.
Багато-багато років тому я хотів жити і змиритись.
Я просто чекав, коли подивляться у мій бік без зневаги.
Мене добивали контрольним в голову, щоб більше не намагався.
І не дозволили постаріти.
Багато-багато років тому я хотів просто жити.
І не дожив.
Тепер моя тінь ходить по місті мовчки і непомітно.
Інколи вона здіймає голову до неба, щоб кинути погляд на своє серце.
Здається йому там добре...
