Дерен чи кизил…

   Чигиринський базар такий же пістрявий, як і всі українські базари. Не зважаючи на те, що районний центр Чигирин густо оточений селами, ціни на базарі майже не відрізняються від цін на ринках великих міст. М'ясо, молоко, риба,овочі, ф...

Уночі  була  злива.
То небо кохалося із землею – навіжено, пажерливо, довго,
ніби востаннє в житті.
Дві стихії стриножені, що сплелися тілами дужими,
два вужі, що прагнуть розірвати обмежувальні оболонки тіл
і навіки з'єднатися, злитися, перетекти, н...

Постійно відчуваю потяг власного минулого: погляди полишених вулиць, галереї різнобічних будівель і сіру панельку, де з-поміж сотень квартир в одній навіки лишаються знайомі інтер’єри кімнат.
   Так і кортить відвідати місця свого минулого, колишнього й ...

той  хто пішов на полювання
нічого не сказав рідним
він узяв рушницю
і вийшов
не зачинивши двері
на двір

де було багато дичини
що сиділа на
лавках
та гомоніла про пенсії
про владу
та про сусідів

полювальник  заліг у засідку
серед кущів
...

Колись я був іншим. Вже і не пам'ятаю того часу, проте спогади залишились. Єдине, що неможливо змінити і що залишається з нами. Хоча, може це було лише вчора. Чому я змінився? Чи були на то причини? Та й взагалі, що повинен зробити ангел, щоб стати демоно...

І не треба питатися у верховинців «а в Карпатах є дикі звірі?». «Ясно, що є». Звідси починається.
Запорука успішної імпровізації – хороше знання теми і вже існуючі заготовки. Прослухавши запис власного експромту, окремі верховинці самі б не повірили. Ще ...

Текст видалено автором твору...

Загнано біль таблетками …
Друзі змушують бути,
Поряд маріонетками --
Струнко крокують люди…
Все закінчились двобої.
Хто переміг не важливо…
Стала тобою з тобою,
Пролившись холодною зливою…
Якість немає значення,
звикли жити на пів…
Сухо скажу до...

Спати..
Очі хочуть...Доконана ніч …
Закривають чорнявими гратами …
Прийдуть зустрічі лиш віч-на-віч...
Із потворними добрими  катами...
Спати хочу... Заснути боюсь.
Напівп"яна вриваюся в ніч,
Напівшепотом Богу молюсь...
В сні танцюють півсо...

Яка глибока неба височінь!
Яка п’янлива осені тверезість!
Благослови, дзвонарю, ці берези,
Ці пізні квіти, сонце і дощі.

І цю любов, що прагне самоти,
І цю печаль, наближену до щастя,
І цю покуту, чисту як причастя,
І ці зникомі явлені світи…

...