Дарма що осінь вправна листоноша,
Листи оті ж власноруч пише.
Їх з вітром-розбишакою розносить,
Заледве порушуючи тишу.

Приспів:
Кружляє осінь в ритмі листопаду.
А із дерев летять, летять вогні,
Немов листи. Ти їх лови і згадуй
Хвилини неземні, ...

Мокрого падолистового дня я блукав безцільно сірими вулицями чіпляючи своїми підборами липке мокре листя кленів, що густо вкривали килимом бруківку старого міста. Ще старішого ніж я. І тоді я подумав, що пращури зачекалися мене коло свого гарячого вогнища...

Той витвір павучка, яким вони з Тетяною милувалися й захоплювалися ще вчора,  дивувалися його раціональній пропорційності та елегантній тендітності, раптом перетворився на ганебну ознаку неохайності. І не тільки фізичної, а й духовної, якщо подивитися на ...

РОЗДІЛ 1
                                  «ГОЛОС»
Ніч. Холодний вітер гне дерева додолу. Кожна гілочка ,кожен листочок дрижить від холоду. На якусь мить все завмерло. Темні, в’язкі хмари насувалися на небо, повністю закриваючи його. Шматочок за шматочк...

На вікнах сива паморозь цвіла.
Я повернулась –  не було нікого.
Гіркий, мов кава. Я його пила.
Мені б забути спомину терпкого.

І ще ковток, ще погляд, вже іду.
Світає закуйовджена фіранка.
Весь біль мій тут зварився на біду!
Густий-рясний… Крива...

У цих вікнах золотаво-охряних,
у цих сяйливих високих вікнах
вогшають, займаються будні,
розтікаються по місту конфітюром;

ці вікна задивляються у темінь,
у мокрі коси темнавого гілля,
у ліхтарів спесивих шиї,
у шиті шовком золотим калюжі;

а п...

Спалахує яскрава блискавка, на мить вихопивши з темряви якісь тіні. За нею друга, третя… У тілі неймовірна легкість, ніби воно взагалі відсутнє. Таке відчуття, що замість нього лише розум та невидимі очі. І той його розум все розуміє, навіть краще, ніж р...

©Вакуленко-К. Володимир. Ми, Провінція! – Тернопіль: Видавництво «Крок», 2012. – 48 с. – Серія Pixels» ISBN 978-617-692-076-2


Попри альтернативну назву «Ми, провінція!», мислення автора збірки аж ніяк не провінційне. До книги Володимира Вакуленка-К. ...

Перший день після аварії

Трохи перепочивши вдома, Ксюша знову почала збиратися в лікарню. Приготувала легенький обід своєму Славкові. А сама міркувала: де звтра взяти йому молока, на базар ніхто не привезе, бо міліція нікого не пустить у місто, а в с...

Текст видалено автором твору...