Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2683
Творів: 50953
Рецензій: 95696

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 34544, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '44.205.5.65')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Оповідання

Тенета творчості й Муза ( уже закінчення )

© Nina, 03-11-2012
Той витвір павучка, яким вони з Тетяною милувалися й захоплювалися ще вчора,  дивувалися його раціональній пропорційності та елегантній тендітності, раптом перетворився на ганебну ознаку неохайності. І не тільки фізичної, а й духовної, якщо подивитися на все оте іншим поглядом, в іншому ракурсі. Знову внутрішній голос, та тепер вже роздратовано й обурено, мовив: «Естетка знайшлася!»  І та фраза, вражаюче несподівана у своїй відвертій брутальності,  ніби зірвався важкий камінь і погрозливо без упину, набираючи шаленої швидкості, що не зупинити, покотився  вниз, раптом злякала його.
   Зупинилася біля пейзажу. Тетяна просила, не продавати  ні за які гроші. Так це дійсно був шедевр. І створювався він нелегко.
   - Як часто  те, що є красивим у природі, перетворюється на звичайну банальність, якщо  на полотно його переносить невправна рука і байдуже  серце.
    Ні, ні, ні, Таню! У нього так не буде! Він цього не допустить. Пекельно-відчайдушні пошуки й  відважні балансування на межі високого й земного буквально висмоктували сили. Ніби й провалювався в сон,  та м’язи руки не відпочивали – подумки виконував звичну роботу. Уява не дозволяла безжурно спати. Вона примушувала кожен нерв відчувати найменший, найлегший, найтендітніший доторк до полотна. Все те було таке крихке й мінливе. Безжалісно сіпало душу, бо ніяк не давалося: ось-ось… і вислизало, не дозволяло  спіймати себе. Та він теж упертий. Тепер знав точно: воно того варте. Те, що для багатьох буденне, навіть не гідне ані найменшої уваги,  переносив у високе й таке, що бачать тільки оголені, а тому чутливі нерви. Зауважував, як проходячи мимо таких вистражданих полотен, відвідувачі раптом зупинялися і вражені не могли зронити ані слова.  Були спантеличені, приголомшені, а заздрісники – геть пониклі й розчавлені,  Жодні слова були не в змозі передати глибинні почуття від побаченого.
  - Дивись, яке плесо! Здається, по ньому можна без перепон пройтися і воно витримає, навіть не прогнеться. Але то небезпечна ілюзія. Адже під ним глибина! Відчуваєш? Вона манлива, загрозливо-небезпечна, потайна.
Так! Так! Він знає, як все те перенести на полотно. Довгі дні, ні, які там дні! І дні, і ночі, й місяці наполегливої роботи.  Постійне й терпляче лесування. Кілька уважних доторків до полотна й тривале очікування, доки висохне фарба. Потім ще кілька мазків, відтак знову чекання. І так неймовірно довго, терпеливо, безліч разів.  І врешті коло замикається. Прозорість і глибина водного плеса – то не міраж, то реальність, захоплююча феєрія світо-тіней і сонячних блискіток. У Тетяни на очах з’явилися сльози, а він знав, що зробив все, що міг і робота гідно завершена. Тепер  її  не вагаючись можна показувати  найсуворішому критику.
     Він виставляв і виставляв картини, а спиною затуляв те павутиння, що на вікні. Відчув, як десь із глибини народжується й міцніє роздратування.  Тепер потерпає він!  Сором який! Тепер мусить закривати вікно спиною. Вловив мить, коли незнайомка зупинилася біля чергового полотна, і непомітним помахом руки змахнув павутиння, Полегшено видихнув повітря із грудей. Хух! Нарешті відчув полегшення, немов після довгоочікуваного звільнення!
   Проте чому ж бо вона нічого не каже? Невже не подобається? Та ні! Вона переповнена почуттями. Хай. Він розуміє, навіть і без зайвих слів. Невимовлені почуття ще вагоміші, вони хвилюючі й приємно-бентежні.  Бачить, вона таки зробила правильний вибір. Відразу зрозумів: у неї й справді вишуканий смак.
    - То що ж хочете придбати? Здається, ви вже визначились?– запитав несміливо, а душа метнулася на вершину блаженства.
      -  Мені подобається ось ця…  і оця. Але я вагаюся…
   Звичайно, вагається, інакше й бути не може, адже перед неї його найкращі роботи.  І кожна з них - то шедевр. Шедевр, який уже не повторити, як не повернути  назад час, як не ступити в одну і ту ж воду річки, як не …  
       -  Знаєте, мені треба таку, щоб на ній можна витирати пил під час вологого прибирання. На цій можна? Фарба не злізе? –  її елегантний палець із красивим доглянутим нігтем вказав на одну з його найкращих робіт.
  Ошелешено подивився на гарне обличчя жінки,  відтак перевів погляд на її елегантне зап’ястя, так доречно прикрашене браслетом тонкої ненав’язливої краси, а затим, ніби здалеку чуючи свій голос, коротко сказав:
  - Не продається. – А ще через мить додав: - Роботи не продаються.

***

Почувся стук у двері, ввійшла Тетяна.
- Я на хвилинку. Принесла поїсти,  - сказала тихо.
     -  Ні, ні, не буду. Ніколи мені, - проговорив скоромовкою. -  Хочу попрацювати при денному світлі.
- Та поїж бо. Знову ж сама кава та сигарети. Еге ж?  Ось поїж, я ж старалася.
- Ну, гаразд, давай. Тільки швидше, швидше, – поспіхом, не відриваючи погляду від полотна, почав їсти ще гарячі пельмені,
- О, а павутиння таки зняв. Шкода павучка, - сказала зітхнувши. - Проте, мабуть, правильно, у тебе ж люди різні сюди заходять, воно якось… негарно, все-таки, - мовила, проходячи і роздивляючись роботи.
- Так, заходять. Дуже різні. Хай потім розкажу, які. Вдома, - сказав і посміхнувся, щось пригадавши.
- Так, все, - закінчив їсти, нетерпляче додав: -  Іди,  мені працювати треба.  Іди, іди, не заважай.
Уже коли відчинила двері, щоб вийти, окликнув:
- Тань! –посміхнувся самими очима й зігрів несподіваним теплом. - Не ображайся. Добре? Я й правда хочу ще попрацювати.
- Та знаю. Не засиджуйся тільки  довго.
- Не буду, - сказав і знову поринув у роботу.



Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

Фортеця на двох

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Галина Михайловська, 03-11-2012

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Надія Позняк, 03-11-2012
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.0045559406281 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …