СВОБОДА
                                          Дійові особи:
Сергій: молодий хлопець. Скромний та слухняний парєнь.
Лєна: дівчина Сергія.
Рома: друг Сергія. Відомий своїм розгульним холостяцьким життям.
...

Ледве встиг на останню електричку. Зручно вмостившись, підслуховую розмови «сусідів».
- Ніхто не знає, яка там вже стадія і скільки ще їй залишилося…мучиться, бідненька, зовсім худа стала, батюшка ледь не щодня заходить
- Не дай Бог такого
- Воно, зна...

Ледве встиг на останню електричку. Зручно вмостившись, підслуховую розмови «сусідів».
- Ніхто не знає, яка там вже стадія і скільки ще їй залишилося…мучиться, бідненька, зовсім худа стала, батюшка ледь не щодня заходить
- Не дай Бог такого
- Воно, зна...

1. Прелюдія

Маю молочного брата.
Наразі живе в Ізраїлі й зветься Вірунчик.
Власне, це не брат, а сестра, але, мабуть, коли були ще голопуцьками, нас так допекли наші матусі (ми зростали в суто жіночих колективах), торочачи, що ми - молочні сестри, то...

             Кожен трактує її по своєму, багато хто сумнівається в її  існуванні, але всі так чи інакше задумувалися – що це таке? В житті кожної людини має буть місце справжній дружбі – справжня дружба можлива тільки між справжніми людьми.
             ...

- Ей, старий, ходімо.
- Ходімо.

Я швидко починаю йти, але зупиняюсь і обертаюсь з підозрою. Так і є: Дурень поволі надіває бейсболку.

- Ну то йдемо, Дурню?
- Йдемо.

Але ми плентаємося, шкандибаємо, повземо, все що завгодно, але не йдемо. Отак ...

в дитинстві я любив зорити в калейдоскоп.
у мене було їх декілька: один невеличкий, з палець, інший - отакенний, і ще один поламаний.
минуло двадцять років, але мало що змінилося.



у твоєму дитинстві не було нічого.
(нічого цікавого, як на мене)....

Текст видалено автором твору...

Один черговий по КПП з самого вечора заходився «підмоложувати» своїх днювальних.

Черговий по КПП пильнує щоб курсанти з училища геть не розбіглися. В нього навіть спеціальна комірка папи карли є одразу на КПП. З ліжком, заправленим синьою верблюжою ко...

    Він сидів спокійно та розслаблено, відкинувшись назад у своєму чорному шкіряному фотелі, і дивився у вікно навпроти, де потопали у густо-сірих хвилях туману довколишні будинки, високо, мов щогли, здіймалися телеграфні стовпи, ледь-ледь вгадувалися обр...