Кожен трактує її по своєму, багато хто сумнівається в її існуванні, але всі так чи інакше задумувалися – що це таке? В житті кожної людини має буть місце справжній дружбі – справжня дружба можлива тільки між справжніми людьми.
Я дружу з Вітром – він справжній друг. Він поруч зі мною, куди б я не йшла – чи вулицями рідного міста, чи шляхами рідної країни, чи гірськими хребтами. Вітер втішає і жалує як малу дитину, чеше мої коси, витирає сльози і злегка підштовхує йти вперед – і ми вже разом шукаємо свободи, розвіює сумні хмари думок, пестить моє обличчя, гладить шкіру як найчутливіший коханець, обнімає, кружляє у вальсі.
В нього я вчуся волі і гордості.
Я дружу з Снігом – він завжди приносить з собою кусочок свята. Він очищує душу, притрушує весь бруд у містіі виникає ілюзорне відчуття первісної чистоти. Морозними ранками він поскрипує під ногами, проводжаючи мене з дому, а ввечері зустрічає – встелюючи мій шлях тисячами самоцвітів і одягаючи мене, мов казкову принцесу в коштовні шати. Він танцює в мане зе вікном, розказує мені дивну зимов казку і дарує очікування чогось нового і топиться на губах тисяченю поцілунків.
Добре, коли є друг з яким можна втрачати голову.
Я дружу з Дорогою – ми з нею живемо в одному ритмі – стуку коліс. Вона веде мене до нових, ще не бачених мною місць, дарує нові враження і нових друзів. Несе мене подалі від того, що я хочу забути, не порушує хід моїх думок – частково повертаючи мені мене саму. Як добре коли є друг, з яким можна бути собою і не обовязково щось говорити, можна просто посидіти і подумати. Друг-оптиміст, бо завжди веде вперед.
Я дружу з Осінню – фарбую волосся в її колір і ношу всюди її з собою – справжні друзі завжди памятають один про одного. Ця подруга підводить підсумки мого гарячого літнього життя і готує мене до довгої зими, вона фарбує сіре життя міста в яскраві барви і повертає йому ностальгічний настрій часів його молодості. Добре мати друзів, що роблять кольоровими твої сірі дні.
Я дружу з Дощем. Він заплаче зі мною, заколише, змиє весь бруд з міста і осад з душі, і після ньоголегко-легко і ясно-ясно, добре, коли в тебе є друг з яким можна поплакати. Він заспіває мелодії весняого вальсу або ніжної колискової, дзвінкими каплями навіє міцний і спокійний сон – як у дитинстві, створює затишок. Добре,коли є друг, з яким затишно.
Я дружу з Сонцем. Воно наповнює енергією, цілує гарячими пристрасними поцілунками і там зявляються веснянки. Воно показує, що почався новий день, гладить промінням, пускає сонячні зайчики і люди посміхаються – ні від чого – просто так, бо їм тепло. Як добре, коли є друг, що може зігріти.
Справжня дружба можлива між справжніми людбми – бо кожен з нас носить в собі частинку Сонця,Неба, Вітру, Дощу.
