

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	750
Творів:	11345
Рецензій:	17197

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза Оповідання

По-чоловічому

© Олег Derim, 06-09-2007
- Ей, старий, ходімо. - Ходімо. Я швидко починаю йти, але зупиняюсь і обертаюсь з підозрою. Так і є: Дурень поволі надіває бейсболку. - Ну то йдемо, Дурню? - Йдемо. Але ми плентаємося, шкандибаємо, повземо, все що завгодно, але не йдемо. Отак завжди: замість того, щоби якомога скоріше виконати задумане, він затягує час немовбито спеціально, щоб я передумав. Підганяти чи сперечатися немає сенсу: впертий телепень з усім погоджуватиметься, а потім робитиме як сам захоче. Отже ми йдемо, час іде, а я дивлюсь на вікна школи, що наближається з кожним нашим кроком. Вікна... Одного з них скоро вже не буде. Це помста за розтрощений сьогодні біологом мій мобільник: не треба, мовляв, гратися на уроці. Шок тривав хвилину, потім пролунав дзвінок і біолог першим вискочив з класу. Так звані бойові товариші-однокласники хто байдуже, а хто й зловтішно дивилися на мене та розходилися на перерву. Я мовчки збирав уламки нового, кольорового мобільного, коли Дурень тихо сказав: „Нічого, розберемося по-чоловічому – розб’ємо йому вікно у підсобці, хай тепер чаї на морозі ганяє!” Після уроків Дурень докладно пояснив мені наш план. По-перше, самовиправдання: ми встановлюємо справедливість, б’ючи не вікна класу, а його особисте вікно. По-друге, чесність: як когось з нас запитають, ми чесно визнаємо провину, але повідомим і про попередню історію з мобільним. Проте Дурень запевняв, що ніхто нас не питатиме, бо біолог злякається здіймати галас щодо вікна, котре, до речі, дешевше мобільного. А ще, наша мета - попіклуватися про наступні покоління учнів. Тепер біолог сто раз подумає перш ніж щось комусь зробити. Ми вже напроти потрібного вікна. Я знайшов каменюку і підкидаю її в руці. Тепер би й кинути її та чимдуж побігти додому, але ні – Дурень біля вікна щось там визирає. Ага, кличе до себе. „Ну що там ще?” – незадоволено шепочу я, але радо підбігаю до нього, сподіваючись, що нам щось зашкодить. Підтягуюсь на підвіконні і бачу біолога, що лежить під ковдрою на розкладушці. Зістрибуємо. Дурень згадує, що мама розказувала, що жінка біолога знайшла коханця, а чоловіка виставила за двері – благо квартира записана на неї. Тепер він тут і мешкає. Дурень починає говорити басом: „Отже. Врешті-решт. Треба вирішувати по-чоловічому як нам...” „Як, - перебиваю його, - додому, ось як!” Наступного дня на перерві до мене підходить біолог і протягує мобільник – новий, з фотоапаратом. „Вибач, - каже, - навалилося все на мене, а тут ще ти на уроці граєшся”. Я щось бурмочу, а він плескає мене по плечах і йде. А тут вже і сяючий Дурень: „Ну, бач як все відбулося... по-чоловічому”. Біологію я тепер вчу так, що в моєму трійочному табелі з’являється перша п’ятірка. Батьки вважають, що в мене нарешті прорізався талант до чогось, окрім ігр на компі, але я так вчуся тільки для того, щоби пошвидше відповісти урок, сісти за парту та поменше спілкуватися з біологом. А хіба й він не розуміє цього? Ні, бо тепер запрошує мене на міську олімпіаду з біології.
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Незвичайні характери
На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Галина Михайловська, 06-09-2007

зміст і форма
На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Тарас В'єнц, 06-09-2007

Згенеровано за 0.00964593887329 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

По-чоловічому

Незвичайні характери

зміст і форма