Я закохався. Але не знаю, у кого. Мабуть, у себе. Тому що я нарцис – квітка маленької радості. Бо навіть боюся бути великої – ніколи не пишу себе з великої. Ніколи не кажи „ніколи”? Я кажу те, що робив до цього, бо фреска вже моя ця у минулому – її ніхто ...
Те, що ти бачила в замку тієї вітряної ночі..
..і те, що ти бачила на мосту минулої ночі...
як я усміхнувся
Не пророни слова нікому.
Якщо ж ти посмієш говорити..
..я знайду тебе де б ти не була..
..і вб'ю тебе
..і вб'ю тебе
..вб'ю тебе.
Я порву т...
Дивна земля , що пройшла моє серце навиліт,
кулею літа, так швидко, як тільки змогла.
Я перестану тут жити.
Зі стрілкою надпис “На вирій” –
от і усе по мені.
Згускне ночі смола.
Пальці трави не хапатимуть вітер за чуба,
спогади глибоко, аж під ко...
Без тіла, як без простору – на цвях
почеплять душу, і дощити в борг
почне гучна експресія звитяг.
Зупинка тіла станцією “морг”.
І моря по коліна – не замало,
де мама миє раму і ромале
не знають римське право, хоч шаманом,
є іноді їх баро, як рибали...
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design