У книзі про любов
Подерті сторінки,
Чиясь пролита кров
Застигла на віки.

Там музика лунає,
Ти тільки розгорни,
Чийсь голос повідає
Про долі золоті...

Забута і запилена,
Покинута й німа,
Важка дорога-звивина
До раю не вела.
У щасті тільки...

Я геть зовсім не жалкую, що мене ти не любив,
Що ти серце, наче вишню, гострим лезом підточив.
Ти не вартий мого серця, чи то, може, я – твого,
Мов хильнула натщесерце трунку звабного твого.

В’їлась ця отрута в кров, мою волю підкосила,
Всім отрує...

Наді мною небо плаче,
Серце в грудях похололо,
Небокраєм вершник скаче,
А над ним – вогненне коло.
Чутно гуркіт дужих ніг,
Що за вершником женуться,
На той шлях серпанок ліг,
Що й дерева не знайдуться.

Повертає він коня,
Той налякано гарцює,
Н...

Якби ми мали сто життів,
А з ними різних спроб багато,
Ми б не лякались почуттів
І не вагались так завзято.

Ми б і кохали сто разів,
І сто разів би розлучались,
Та під вагою тягарів,
Мов мертва гілка б поламались.

І серце б мали не одне,
Але ...

Хто на дорозі без шляху
Нам сили повернув?
Хто вогник, зірку провідну,
Для нас з небес гукнув?

Хто нас в годину чарівну
Штовхнув в обійми неослабні?
Хто запалив коханням нам
У дні до болю звабні?

Хто нас в житті так довго вів
Й тягнув одне до...

У плині днів і неослабних років,
Що все течуть, мов річка шумовита,
В твоїй душі відлуння власних кроків
Й твоя провина в пам’яті сповита.

Нестримне почуття до болю знане,
Що так в тобі накочує спроквола,
У спогадах п’янких твоя кохана
Ще досі у ...

Ти усім мов день ясний,
Хай з дощем і вітром,
Хай здалека осяйний
Недосяжний витвір.

Ти нещасний, всім чужий,
Бідний мандрівник,
Вогник в серці запалав,
Але так раптово зник...

Ти вперед ідеш, задкуєш,
Мов сміливість витіка,
Ти літа свої рах...

Не дай себе ошукану й безсилу
У прірву кинути і посміятись,
Дивитись на твої пекельні муки
І замість тебе до кінця життя дістатись.

Ти б назавжди забула про печаль,
Якби печалі смак не відчувала,
Але вона ще на твоїх губах, на жаль,
І ти тому зне...

Біль – не живлення наук,
Не п’янкий життєвий досвід, –
Тільки жах пекельних мук,
Від яких він завжди гострий.

Вчинки добрі, незлостиві
Не закреслять те єство,
У якім бажання хтиві,
Де принишкло чисте зло.

Не розбавити цей трунок,
Найгустішу р...

Хто дає і забирає –
У того душа як ніч,
У якій усе згоряє,
Наче це пекельна піч.

Їм поживу треба мати
І якраз ти до снаги,
Бо тобі усе давати –
Наче дихати і йти.

Годі жити у химерах,
Що ти маєш відробити,
В них, як в сіверних печерах
Мож...