|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51556
|
| Рецензій: |
96006
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 18248, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.15.192.196') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Поезії
|
|
|
| © Ольга Зозуля, 29-09-2009
|
Не дай себе ошукану й безсилу
У прірву кинути і посміятись,
Дивитись на твої пекельні муки
І замість тебе до кінця життя дістатись.
Ти б назавжди забула про печаль,
Якби печалі смак не відчувала,
Але вона ще на твоїх губах, на жаль,
І ти тому зневірена так тяжко впала.
Який же сором і нестримний докір
Твоє єство повинні спопелити,
Коли тобі дали у дар життя,
А ти тепер ніяк не хочеш жити.
Який же ти заблудлий марновір,
Якщо тобі так легко світ відтяти,
Й твою надію і любов святу,
Немов знекровлену галузку, з гілля відламати.
Навіщо ти ідеш і повсякчас
Лиш озираєшся із острахом від тіні?
Навіщо ти сама, коли для нас весь час
Є речі, що ніколи невгасимі?
Твоє кохання з вірою сплелося
У оберемок неослабних чарувань,
Аж вітер став, замилувався
І знемагає від нестримних поривань.
Твій невмирущий потяг до краси
Й до світу, що у барвах пломеніє,
Твій погляд у омріяні часи,
Коли тебе планидою, мов хвилею накриє.
Ти маєш просто жити, хай там що,
Родзинка у самому його плині,
Нехай дощі чи вітер – все одно,
Ти мусиш цінність роздивитись у хвилині.
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
|
