У святому джерелі
Є завжди солона крапля,
Не зникає й на дощі, –
Гіркота повік заклякла.

Зануртує джерело, –
І солоним морем плине,
А води як не було, –
У піску усе погине.

У одній ясній душі
Є завжди важезний сум,
Що лякає уві сні,
Що зібр...

Відділи від тіла душу
І побачиш дивину:
Без душі я жити мушу,
Але привід не знайду…

Щоб радіти і зітхати,
Пити сонце і дощі,
Іншу душу так кохати,
Щоб горіти у воді.

Забери у неба сонце,
А у квітки пелюстки,
Із будиночка віконце –
Все у св...

Білий вітер накриває
Чорний сум моїх думок,
Дужі крила подих має,
Підіймає до зірок.

Ніч накриє тобі сон
Оксамитовим серпанком,
Біль розвіється, помре
З прохолодним тихим ранком.

Ніжний подих, вітровій
І чиясь легка хода
Нагадає сонми мрій,
...

Ти бачиш так, немов усе прозоре,
Немов стіни нема й ніколи не було,
В очах твоїх хіба що небо неозоре,
А з серця щастя квіткою зросло.

Дощі, сніги, вітри і буревії
Змести твоє життя вже намагались,
Але єдині втілення надії
З тобою зблідлим споми...

Я забути дещо мала,
Але так і не забула,
І важливе не почула
Й забуття своє забула.

Лине все, з дощем зникає
І під сонцем спопелиться,
Забуття любов шукає,
А воно їй тільки сниться.

Заблукати бачу привід,
Та зі шляху не зверну,
Злий, холодни...

В ходінні безліч протиріч,
В літанні купа перепон,
Весна із сотнею облич,
На сцені – сонмище запон.

А в залі люд очима світить
І роздивляється усе,
Бо кожен з нас свій образ ліпить,
В облудних ролях постає.

Ти не втомився вічно грати,
Бо гра ...

Я не бачу ні тебе,
Ні твого обличчя,
Душать, тиснуть, убивають
Кляті протиріччя.

Через них не чую слів
І очей не бачу,
Через них в погожий день
Я дощем заплачу.

Ти і милий, чарівний,
Але щось не те,
Щось віднаджує від тебе,
В сумніви веде....

...Ллються з вуст солодкі звуки,
З ними тануть почуття,
Я назву п’янкі сполуки
Твого власного ім’я.

Я тобі прошепочу,
Що ще досі не сказала,
Доля в райдузі мені
Кольори домалювала.

Наче музика ім’я,
Від якого серце мліє,
Твоя ніжність осяйна...

Солодка мова, праведні думки,
В облуді світ, де шахраї чигають,
Ти стережись, бо всі слова такі
Нам душу звільна забирають.

У віри знов з’явились крила,
Обіймів стало на весь світ,
Але душа така безкрила,
Яка й була півсотні літ...

І погляд ...

Багато слави для забави,
Багато зламаних мостів,
Чимало днів лишилось з нами,
Найкращий – в прірву полетів.

В безодню кинутися марно,
Без крил загубишся в пітьмі,
Життя ламаючи безкарно,
Нам душу смалять на вогні.

І повернути вже загибле
Так...