|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51556
|
| Рецензій: |
96006
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 18257, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.142.54.83') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Поезії
|
|
|
| © Ольга Зозуля, 29-09-2009
|
Солодка мова, праведні думки,
В облуді світ, де шахраї чигають,
Ти стережись, бо всі слова такі
Нам душу звільна забирають.
У віри знов з’явились крила,
Обіймів стало на весь світ,
Але душа така безкрила,
Яка й була півсотні літ...
І погляд теж такий порожній,
Немов безодня чимала,
Колишній біль живе сьогодні,
Вода у річці нежива...
Приспи копійчане довір’я,
Убий надію, що веде
На захаращене подвір’я,
Де тебе сумнівом уб’є.
Не віддавай нікому серце,
Не вір в улесливі слова,
Бо далі мрії твої стерті,
Душа зважіла і сумна.
В очах печаль непогасима
І страх, що стиснув до нестями,
Кохання з чорними очима,
Вуста з порожніми словами.
Ти не підходь, не доторкайся,
Збудуй стіну перед очима,
В недоторканнях залишайся,
Де чорний підступ скоро згине.
Комусь до рук не кидай серце,
Воно мов скло в чужих руках,
Розтало прагнення відверте,
Сльоза стікає по щоках.
Навколо вітер шаленіє,
У вир захоплює, несе,
Кохання в нас, мов скалка, тліє,
Від сліз в очах вогнем пече.
Я так боялась в рух іти,
Що навіть руки опустила,
Від рани зцілення знайти
На цій планеті не зуміла.
З прадавнім болем у душі,
З нечулим серцем в грудях,
Я не схотіла далі йти
І розчинилась в людях.
А ти впізнати не зумів,
Завжди дививсь крізь мене,
У морі з виплаканих злив
Втопилось навіть небо...
05.03.2009
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
|
