|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51622
|
| Рецензій: |
96045
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 18260, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.145.168.68') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Поезії
|
|
|
| © Ольга Зозуля, 29-09-2009
|
В ходінні безліч протиріч,
В літанні купа перепон,
Весна із сотнею облич,
На сцені – сонмище запон.
А в залі люд очима світить
І роздивляється усе,
Бо кожен з нас свій образ ліпить,
В облудних ролях постає.
Ти не втомився вічно грати,
Бо гра і рух – твоє життя,
Але постійно вигравати –
То не ознака майбуття...
Сьогодні небо, завтра – днище,
Сьогодні зорі, завтра – бруд,
Шмагає вітер, люто свище,
Навколо – знавіснілий люд.
У морі, де човнів багато,
Зіткнутись легко без весла,
Там кожен бореться завзято,
Сирена пісню завела...
Як морю виправдати бурю?
А нам – підніжку і ганьбу?
Нам вклали душу несвятую,
А серце – з льоду і вогню.
Вода не глибшає сьогодні,
Так само, як і нам душа,
Жбурляють погляди голодні,
А з пальців дихає зима.
Я так багато прикидалась,
Що і себе не розрізнити,
Серед людей сама лишалась,
Де обіцяла морок пити.
Наші життя – і так театр,
А ми в театр ідемо,
Де іншим теж пророчать грати,
Злітати в небо і – на дно.
Неспинне, повсякчасне коло,
В якому – в морі, у човні
Життя вогнів уже схололо,
А льоду й смутку поки ні...
19.02.2009
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
|
