На перламутровий човнок
Спинаючи шовкове ниття,
О точені персти, почніте
Свій приворожливий урок!

Тих рухів монотонна млість…
Тих рук припливи і відпливи.
Чаклуєш ти несум’ятливо
Перестрах сонячний якийсь,

Коли розточище долонь,
Як мушля в яр...

слова заклякли збурхленим потоком
і стали осінню у літі-не-було,
і наче глузували з того,
що серце їх сприйняти не змогло.

а серце, відсторонене в зневірі,
не в силі крім задуманість пройти,
не в змозі тямою до думки підійти -
воно пригнічено ...

Матвій плющив носа об шибку вже чверть години. Поруч на підвіконні випаровувала ранкові флюїди кава. Вистигала сиротливо, але Матвій того не помічав. Світ для нього зійшовся клином, а вістря клину вперлося в постать, що ледь виднілася на такій відстані - ...

Текст видалено автором твору...

Різнобарвне світло заповнювало собою у минулому простору, а зараз розвалену і стару, залу. Ворони по-панськи сиділи на плющі, що попри усі перешкоди шукав шлях усередину будівлі. Руїни церкви приносили немало проблем рідким відвідувачам: від дерев'яної пі...

тихо
аж хочеться чути
срібло на травах в тремтінні
диха
пагіння закуте
у надзволожені тіні

синім
світанок застигнув
жайвір сопілку підносить
сильним
став промінь аж стиглим
вже невловимий і босий...

А я сиджу під виноградом,
і дощ пройшов, і час минув.
А мати білять далину
і сушать білі простирадла.

А я сиджу. Гілки, роса
торкаються, лоскочуть комір.
А мати все не йдуть додому,
а білять, білять небеса.

І що я матері? Що я
цим безмірам, о...

Я не знаю як жити у тім краю, де не світить сонце.
Я не знаю як бути на тій землі, де зорі не сяють.
Я не хочу знати такої реальності, нехай буде сном це.
Я боюся знати тих дивних людей, що не кохають.

Навіщо існує зрада? Вона гірша смерті!
Адже «н...

Світлана йшла добре знайомою їй вулицею, тому її вже не дивували ні сірі прохожі, ні монотонні будівлі, ні важке міське повітря, що наповнювало легені з самого ранку.  Якась разюча байдужість до всього пройняла дівчину з того самого моменту, як її коханий...

Текст видалено автором твору...