слова заклякли збурхленим потоком
і стали осінню у літі-не-було,
і наче глузували з того,
що серце їх сприйняти не змогло.
а серце, відсторонене в зневірі,
не в силі крім задуманість пройти,
не в змозі тямою до думки підійти -
воно пригнічено скорбило -
воно молило за чужі гріхи.
спокута не настане рапто -
(холодним серцем сказані слова)
воно віддасть тобі інфарктом
чуттєві дрізки від твого ж життя.
