--

...

Це останні з позичених днів.
Не надихатись, не надивитись.
Сонце спить між кармінових китиць
у відчиненім навстіж вікні.

Це остання така пустота,
за якою ні світу, ні світла,
ані вітру, ні навіть повітря,
тільки даль золота-золота.

Це стояти д...

...бо одного разу і сонце згасне
від інсульту
чи інфаркту,
як згасло серце мого тата.

люди добрі,
від своєї маленької злоби
побережіть серця
чужі
і власні...





...

1. ***

збезчещені значення відступають
сестер покривають наші сини
раби озолочені колупають
старі рудники моєї вини
де ставлять трагедію –
не знайдеться
месій для народів
обманний жест
осиплються зорі впаде фортеця
засуджені згодяться на інцес...

на дзеркалі правди –
колаж із журнальних рекламок
сховайся в минуле бо спогад – істота нічна
а дійсність примарна немов занепадницький замок
де видно шматок океану часами з вікна
закинутий в світ як у світлу велику кімнату
уявний твій друг – крізь г...

1. азимут віри

ти білий і світлий
я темна і тепла мов яма
зима надаремно в заметах викопує гріб мені
на весну я знов мандруватиму цими краями
стрічаючи лиця з тобою такі неспоріднені
цей азимут віри – невиспаний промінь зірниці
який уривається де...

1. вампірська сага

а за вікнами парк
мов рибина що знята з гачка
коливаються мляво листочків плавці гостропері
у розсіянім світлі чиясь невелика рука
виколихує серце моє у тонкому фужері
хтось узявся за шпажку –
й незграбно летить на палас
м’яко...

1. античне
до тебе шляхи перерізані наче вени
волає до неба безсилля старих вівтарів
я прагну вдихнути спекотне повітря Трезени
курортного міста від мене за сім морів
де ніжиться берег у білому сяйві магнолій
та розпачу вітер опалі вітрила настиг
о...

1. бронзове літо
це бронзове літо босоніж на соннім балконі
воркоче чарівного вечора віолончель
і випари вірша як теплі тремтячі долоні
на груди мені опускаються тихо з плечей
занадто велика ціна у такого натхнення
червоне вино божевілля тужаве й мі...

*   *   *
В гучної пісні кубок золотий
Всю нашу пристрасть виллєм; сплівши руки,
Хай сплять коханці інші без принуки –
Не ми; відлуння світу всього лий
У нього, весь шаленства буревій,
Стрічань блаженство і відчай розлуки,
Й душі зворушення, і серц...