|
// Поезія
// Вірш |
Так сови сплять, напевне, згорнувши сиві крила,
і очі синьо-чорні ховаючи у тінь.
А я ховаю серце, немов живе мірило,
яким торкаю досі твій всесвіт межи стін.
І так мені! мов небо накрило, а не руки.
І руки, наче небо, і ти, неначе бог.
Ховаю серце ... |
Статистика твору:
слів - 59;
рецензій - 1.
|
Читати
далі... |
© Софія Кримовська,
21-07-2012
|
|
|