Так сови сплять, напевне, згорнувши сиві крила,
і очі синьо-чорні ховаючи у тінь.
А я ховаю серце, немов живе мірило,
яким торкаю досі твій всесвіт межи стін.
І так мені! мов небо накрило, а не руки.
І руки, наче небо, і ти, неначе бог.
Ховаю серце в тіні. І в ніч злітаю, ніби
мене чекаєш знову. Пу-гу. Пу-гу. У-двох…
