Ми студенти хоч куди –
Веселі й завзяті.
Учим пари ми завжди,
Учим як прокляті.
Бо сказав нам викладач:
«Учітесь, читайте…
Як Тарас заповідав:
Власний розум майте!»
Ми їх слухали отак,
Неначе ботани
І граніт науки гризли,
Мов справжні титани.
...

Запах більше, ніж запах, він – дух. Чим ти пахнеш, самотній Києве?
Бензинового вихлопу вульгарність, фаст-фуду сексапільність,
соціальщини страви м’ясні, вічна кава роз’ятрених губ,
насолоди здоба, чорно-білі зимові води, контрастний душ,
хвиляста див...

ця  осінь  колись-таки  нас  повбиває.  
це  поки  що  тиша  на  східному  фронті.  
і  нам,  найпевніше,  не  бачити  раю  -  
на  душі  невірні  там  введено  квоту.  
ця  осінь  колись-таки  нас  повбиває  -  
на  скальпи  поріже  перуки  і  маски...

Чи пам’ятаєш ти хлопчиська
В його сімнадцять літ,
Чи те, що бачилося   зблизька
Зітерлось  мимохіть.
Напевно ти хороша мати,
і  віддана жона,
І лад усьому дому дати
Стараєшся щодня.
А як на серці? Чи ні разу
Не защемить воно
При згадці нашої о...

*   *   *
Загроза на стежках жаги й бажання
Підстеріга, мов темрява нічна,
Мене самотню; й марні сподівання
На тих, кому і власна тінь страшна;
Від місць таких їх доля відганяє,
Де блякне чи тьмяніє рози квіт,
Де і сама колючок вже не має,
Лиш рук...

Знаходити там життя,
між покинутих скель,
де по хвилях рябить ненавмисне,
де по стрілках, як сльози, біжать
сподівання й краплини дощу.
Захід Сонця крізь сині вітрини
у потребі шаленій вечірнього чаю,
палива усмішки, добрива для розмов.
І ти собою...

Текст видалено автором твору...

він йшов, ногами топчучи дорогу
в якісь краї, де ще його ніхто не знав,
де ще асфальт не бачив його ногу,
ось так блукав відомий ідеал.

у кожного він свій але загально схожі
блакитні очі,зріст під метра два
це не якісь банальні перехожі,
це казк...

мені до тебе ще купа днів і порожніх ночей
"ніщо не вічне" - сьогодні це аксіома
та де узяти ту саму пару очей
що ув*язнила мої бажання в твоїх долонях.

мені до тебе ще кілометри і купи доріг
а я не знаю як прокидатись в пустій оселі.
моє натхнен...

Вечір. Кав'ярня. Хрусткі круасани.
І запах кави лоскоче душу.
Шкода, звичайно, що без хеппі-енду
Я завершити дилогію мушу.

Темна безодня смачного напою,
Сірі, покинуті очі, можливо,
"Поверх 12, вітер в волоссі,
Вона розуміла, що жити – важливо.
...