© Ніла Ревчук, 07-09-2012
|
Вечір. Кав'ярня. Хрусткі круасани.
І запах кави лоскоче душу.
Шкода, звичайно, що без хеппі-енду
Я завершити дилогію мушу.
Темна безодня смачного напою,
Сірі, покинуті очі, можливо,
"Поверх 12, вітер в волоссі,
Вона розуміла, що жити – важливо.
Так, небезпечно випробувать долю,
Крок уперед – це аномально,
Та, певно, реальність сіріє без нього -
Сумнів вкорінивсь й пульсує центрально.
Дощ накрапає на зболені мрії,
Птаха ширяє чомусь понад ними,
Коліна в обіймах тремтливих рук
Дівчини з срібло-очима.
Немає болю, немає страху,
Всі почуття вона раптом сховала,
"Завжди кохаю, завжди з тобою."
Мить… Політ… і… зникла з фіналу."
Я закінчила. Пробач, будь-ласка,
Швидко усі папери склала.
Випила каву, поклала рахунок,
Вийшла… і ніччю стала.
|
|
кількість оцінок — 0 |
|