Людське та янгольське

Із цього балкону тягнеться кладовище
Із запаленими щоночі новими серцями
Натрапляє мені на очі
Коли я виходжу курити вітер
А це мій співмешканець
Який щодня робить то само
В основному перемикає канали
Не затримуючись...

Яскраво, на заздрість усім полум'я грає,
Та сни необачно жбурляють пісні
Про те, як зриваються соколи в прірву,
Про те, як в тій прірві сумують дощі.
Та що це? Це сяє мереживо статі,
Що, все залишивши, сприймає вогонь.
Ну що ж? Я скоряюся раді...

......

Тонка смуга дощу -
Це раптово, нескіченно, дотик
Вогких крапель, як зойк потойбіччя.
Що я можу в сумні ті хвилини?
Що я бачу? Мереживо снів уві сні...
Під дощем моя пісня забута.
Мерехтить, мов той вогник вночі,
Оболонка душі без спокути
Т...

І це лиш початок...Сніги і відлиги...Синиці на кленах...
Пуста годівничка… Запалена свічка...Карафка зелена...
Вино наче віно… Вікно і пилюка… Обрус… Голуб’ята...
Між ними – німими,
Між нами – живими:
- Не спати, не спати.

Бо сніг заметелить, Уб...

Грудневий туман, наче злодій,
покрав у будов шпичаки..
Ранкова безлюдна дорога -
неділя. Bcя Прага - імпресія мли.
І кроки, що міряють відстань,
мов час у клепсидрі віків,
відлунюють звільна, потиху.
Згасають нічні ліхтарі.
Зачинені брами, без св...

Геометрії тіл, що хочуть тебе
на пам’ять завчити
в кімнаті шостого поверху,
на ковдрі сіренькою плямою ледь проглядаються...
Змушують склом їх терти,
вбиваючи спогади вранішні,
сумним підсиханням канапки,
руками бабусі зготовані.
Не снідавши, вий...

                                                    /...

Прости мені, великий Дант, зухвалі спроби
занотувати плин думок високим стилем
твоїх карбованих терцин - важкий той стилос,
що сховано в Равенні, як в утробі.
Але намарно - вірю я, що дух піїта
безсмертний, бо цілований зірками,
у легкім леті над п...

парк
сіра фарба
розбавлена дощем
не встигла засохнути ще
а тут такий дощ

небо
злилося
із сірим листям
спустилось на шумне місто
зробило озера з площ

люди
розчинились
в воді дощовій
лишились с тобою ми в ній
жували засохлі губи

...