Ти лежиш на м’якенькій канапі, трішки пом’яті теплими тілами радянських киян та львів’ян, що колись мали розуму завітати в це райське місце біля самого синього моря. Тут може приснитися лише приємний сон, занурений у спогади дня та планів на наступний. На...
Сьогодні я їхав в маршрутці і зловив себе на думці, що ніколи звідси не виберуся. Мені на мить здалося, що я все життя прогнию в цьому захалусті. Мені здалося, що все своє життя я зватимуся невдахою і всі з жахом дивитиму...
– А ось і знову я, добрий день! Не впізнала? Щойно ж попрощались!
Ні, це все я подумки… А вголос ґречно вітаюся і сідаю. Поки Ти готуєш ватку і шприц, дивлюся на Тебе крізь білий халат… Цікаво, яка білизна криється під його білизнoю? На жал...
17. ЛІТО 1935 Р.Х. ПРО ЗВИЧАЙ УКРАЇНСЬКИХ РЕЖИСЕРІВ ЗНІМАТИ В КІНО ГОЛИХ ДРУЖИН
Куди несе тебе, Еріко? До чого тут Нансен? Він помер у тридцятому, навіть раніше, ніж посадили обох прадідів. І влаштована ним станція була, здається, на іншому бер...
Якщо інколи твоєї Душі ти не відчуваєш у надрах твого тіла,якщо здається,ніби все і всі покинули тебе.Коли ти бредеш вулицями свого великого,сірого,похмурого і злобного міста,то впади нище землі,поглянь високо вгору...Побачиш небо.Ти знай,що ця блакитна н...
Вона йде вулицею. Нервово затягується нікотином. В її руках телефон вона швидкими рухами пальців набирає sms-повідомлення. Потім клала мобільний у сумочку і йшла далі
п’яним кроком. Підіймалась у будинку на свій поверх, відчиняла двері, проходила у ко...
Жовтий Місяць зайде за сіре бліде обличчя ночі. Дивишся на тьмяне небо Києва... І де ж ви зорі? Хто вас погасив? Фабрики й заводи, які виробляють те, чого я ніколи б не купував? Мені миліше слабкий промінець, який кидає Сонце перед тим як заснути за горам...
Я не володію мовою на стільки добре, аби підбирати слова до того чи іншого моменту в житті. Часом не ставлю жодного фільтру і тим стаю собі ворогом сама, приречую на муки, страждання та самокатування. Коли починаю мовчати – все виходить ще гірше та плачев...
Це обов’язково мало щось значити. Пресек поки що не знав що саме, але був впевнений у своїй здогадці. Нотатка, яку він тримав у руці, казала: “Знайти куховара.” Вона була жовта, м’ята, бо була запхана у тріщину в дубових дверях, де Пресек, власне її і зна...
Художні твори 
Статистика твору: 
слів - 4; 
рецензій - 0.
