забілила зима
наче піч господиня
у різдвяний четвер
й господарку свою
хоч спокою нема
й жде з доріг довгих сина
заквітчала всі двері
в ялинкову хвою

тридцять пять за вікном
прогнозують ще більше
і морозом щіпає
щоки ніжних беріз
розкриваю ...

забіліть редакторе це місце
вибачаюсь навіть зачорніть
всеодно як рак весною свисне
то мені не буде вже боліть

й коменти (не) відомого поета
Рабіновича чи Зланіча
епітафією на сонному буфеті
повмирають й догорить свіча

жаль мені що не писав я ...

Вперееееед!!!!......... Назаааааад!!!!...... Вперееед!!!..... Назааад!!!!...... Вперед!! Нааазад!!! Впереед-взааад-вперееед!!!.. Взад-вперед!! Взад-вперед!! Взад-вперед!! Взад-вперед, взад-вперед,   взад-вперед, взад-вперед, взад-вперед, взад-вперед, взад...

ТВІР ВИДАЧЕНО...

Я душила їх! Я їх давила! Цими самими руками, які майже ніколи і майже нікому не робили боляче. Лише собі. Лише мою шкіру вони хотіли роздерти на клаптики.
Ці руки з короткими нігтями давили хом"ячків і щурів, мишей і птахів. Я знущалася, я била їх і вби...

Я поспішаю крізь сіднейський China Town,
проштовхуючись через натовп:
скрізь обличчя. Зизоокі обличчя.
Незнайомі звуки та голоси.
Посмішки. Чи то, часом, не маски?
Я поспішаю через цей австралійський клаптик Азії:
обабіч лише незрозумілі ієрогліфічн...

Нили віолончелі
В кінчиках пальців,
І слова
Билися
Об холодний білий лист.
Тануло вістря ночі,
І кожна секунда
Була більша і ближча,
Більша і ближча…
Поміж нами
Ходили лускаті,
У червонім палючім тумані
Дракони
І ловили мій погляд,
Що скам...

Текст видалено автором твору...

Текст видалено автором твору...

Продовження. Попередні розділи

Фелюги
- Зліва по курсу фелюги! – доповідає другий помічник Арташезовичу, який щойно піднявся на місток.
- Може, рибки купимо в них? – піклується про меню...