Як пізно розумієш, де відстань, а де час
твого неіснування, і болю, і біди,
снування, сновидіння, невидимих прикрас
землі, з якої більше нікуди не піти.
Здешевлене прозріння – за зморшку – цілих два –
квиток туди, де більше не ходять поштарі.
Ридаєш...

  
Чи було мені тоді (тепер?) самотньо? Між знайомими, викривленими п’яним майстром стінами, стелею, долівкою. Були блукання захаращеними непотрібним знанням вулицями болючих розмірковувань. Скоріше жалюгідних своїми дитячими намаганнями спіймати істину...

Текст видалено автором твору...

Мисливець Сергій  йшов на полювання. Збоку в нього теліпалася мисливська сокира і боляче била по ногах. Сергій хотів було залишити сокиру вдома, тому що  він ішов полювати лань, а всім відомо, що лань  полюється луком і стрілами, а не сокирою, але його жі...

Song—The Winter it is Past  (Robert Burns)

THE WINTER it is past,
and the summer comes at last
And the small birds, they sing on ev’ry tree;
Now ev’ry thing is glad,
while I am very sad,
Since my true love is parted from me.
The rose upon t...

Epitaph On A Henpecked Country Squire

Robert Burns

As father Adam first was fooled,
(A case that's still too common,)
Here lies man a woman ruled,
The devil ruled the woman.

Епітафія сільскому поміщику, що був під каблуком у жінки  (за Ро...

Напиши мені в світи , чи ще росте
черешнева пісня в мами на городі.
Чи наспівне слово , тихе і просте,
поміж інших ритмів краю вже не в моді?

Напиши , чи гра квітневих завірюх
ще ранковим гостем в вікна залітає,
чи байдужий час каштанами на брук
...

Коли в пітьмі промінчик світла
Тебе окликне -
Озирнись!
То буду Я! Наче востаннє,
За нього, як вві сні, схопись!
І сповняться усі бажання!
Заллються світлом небеса!
Бо у ту ніч прийде кохання
У наші зранені серця!
...

Гра в життя

Я народилася у звичайній сім’ї”; та кому я брешу, звичайна – це не зовсім те слово, точніше зовсім не те, яке б пасувало до моєї сімейки. Море грошей, великий бізнес, брак часу, брак людяності: пихаті, засліплені грошима люди – це якщо коро...

«Вибрик долі. Або як ми самі ламаємо свої життя»

То був квітень 2006 року
Шукаю ключі. Господи, куди ж вони поділися. Знаю що нікого немає. Блін. О, знайшла. Відчиняю. Голоси. Не роззуваюсь. Йду в спальню. Банальна сцена. Двоє. Втомлені, приємо втомле...