....

І болить голова.
Це на дощ. А точніше - на зливу.
Он, уже загула,
як експрес, за липневим вікном.
Ця погода - панянка,
манірна й така вразлива.
Та болить голова.
Щось живе за моїм чолом.
Чи ворушиться думка,
пекуча, немов горнило.
Ціла кузня дум...

Ми залишимо хмару
праворуч маршруту.
Під’їжджаєм вперед –
під всевишню гору.
Я не знаю, чи можна
її по статуту
називати горою.
Та у небі зіпру

погляд –
в боки пухнасті,
у нестриману велич
у м’яку необ’ємність,
величаву ходу…
Хмара біл...

Перетягую дні,
наче ношу важку поза плечі.
Перетягую дні.
А в них очі –
гіркі і сумні…
Та жалітись, мабуть,
все одно, все одно  – не до речі.
Перетягую дні.
Пе-ре-тя -
перетягую дні.
...

Хмара-газдиня,
трохи натомлена,
ніжиться в променях
тихого сонця.

Вечір за комір
сонце закочує,
за небокрай,
поза сині ліси.

Хмара спочине,
хмара натомлена
ловить останні
цілунки краси…
...

Я думала, що більше не писатиму:
вірші пішли, душа відгомоніла.
Я думала, що більше не літатиму.
Що строк придатності скінчився моїм крилам.

Але ж вони уперто розправляються,
як рай-дуга після усіх дощів.
Після грози і бурі підіймаються!
Душа спі...

1.
Меркурій сидів у своєму робочому кабінеті із накладеними на скроні клемами – зелений та червоний дротики від них тяглися до підсилювального апарату. Кабінет був зовсім невеличкий, без жодного вікна, але враження про другорядність Меркурієвої роботи бу...

скажи
на кого я схожа
коли опадає листя
коли заходить сонце
на моєму ліжку гаснуть
жовті вогні

скажи
на кого я схожа
коли мокре волосся
липне до вуст
і пальці малюють на тобі
прощавай

скажи
на кого я схожа
коли востаннє у темній кімнат...

Мене ковтає почуття провини
Чому я не можу нічого відчути
Розірвані фіранки гойдаються немов вітрила
Вже далеко за північ, я не можу заснути
...

Тремтіло скло, гарчав вітрисько,
Зло підкрадалось зовсім близько,
Тривога зблиснула незрима
І майже рідними очима
Мовчання майже промовчало,
Що майже ніжність запізнало
З якимось Ним, на майже святі
У нашій затишній кімнаті...
Був майже незабутній...