Ми залишимо хмару
праворуч маршруту.
Під’їжджаєм вперед –
під всевишню гору.
Я не знаю, чи можна
її по статуту
називати горою.
Та у небі зіпру
погляд –
в боки пухнасті,
у нестриману велич
у м’яку необ’ємність,
величаву ходу…
Хмара білого щастя!
Хмара мрій про взаємність!
Обійми мене, хмаро!
Поцілуй на льоту!
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design