І болить голова.
Це на дощ. А точніше - на зливу.
Он, уже загула,
як експрес, за липневим вікном.
Ця погода - панянка,
манірна й така вразлива.
Та болить голова.
Щось живе за моїм чолом.
Чи ворушиться думка,
пекуча, немов горнило.
Ціла кузня думок.
Кров, як молот, стукоче по них.
... Я піду у місця -
неймовірно, неждано красиві.
Може, там загублю
цей пекучий ковальський гріх.
Може, там я розтану
крізь танець дощів тонкостанних.
Розчинюся в мотиві
прозорого літнього скла.
Так болить голова.
Перейде. І цей біль. І цей танець.
