Текст видалено автором твору...

Неба очі налились сльозами, і боліли, і тримали їх в собі.
Так і поснули, наповнені сумом.
А зранку не втримались і зайшлися плачем.
Затуляло небо очі свої хмарами сірими, непривітними,
тамувало подих небо вітрами осінніми затихлими,
ковтало крики ...

У попільничці переповненій
я заколисую
твої слова
які вже не згадаєш

Сп*яніння від морозу і рипучої
пітьми     А десь під Петршином
потріскані зірки що переходять
в зелений смуток бахівських кларнетів

Кохань нещирих пам*ятники
сходяться на пе...

Голос повив барвінком…Голос повів у трави.
Голос – такий ласкавий! – плетиво плів лукаве,
Плетиво-павутину, білу, як сивий  волос…
- Рідна, лети до мене!
Голос.

Він діставав гостинці. Трави лягали долі.
Золота та  цілунків – буде всього доволі,
...

Текст видалено автором твору...

                                                                                                                             Для Аїда моєї душі…
     В душі моїй не розпач, не образа, не плач… Я вже нічого не відчуваю. Нічого… Для кого було це вигідно? ...

                                                                                                     Твоя любов мене наповнює,
                                                                                                     Знання різьблять,
    ...

Метелики осені
На сплячому дереві
Сполохнула зима...

осінь по вінця -
                             налити і випити...
чути вже пóдих
                             зими -
пари гуляють
                             всі «пари» до іспитів
(навіть здалося:
                             це - ми?)

...

[...]...